ЗЛА БОЛА

ЗЛА БОЛА
  • Автор: Юлія Гончар
  • Місто: Київ
  • Рік: 2021

Сцена 1

АНЯ. Привіт! Мене звуть Аня, мені 25. Я приймаю все як досвід, необхідний для моєї душі.

Аня спокійно і щасливо посміхається. Назустріч їй вибігає чоловік, ледь не збиває з ніг.

ЧОЛОВІК. З`їбалась!

Аня ошелешено дивиться йому вслід.

Помічає Яну.

ЯНА. Все життя стоїш і тільки дивишся на мудаків. Якби не я..

Пауза.

ЯНА. Дощ пиздець пиздячить.  

Яна хапає Аню за плечі, трусить.

ЯНА. Разом ми сила.

АНЯ. Ян, відпусти. Це тупо відповідати агресією на агресію.

Яна опускає руки. Бере руку Ані у свою, іншою рукою вмикає запальничку і підносить близько-близько до ліній на руці. Аня не реагує. Полум`я облизує її руку.

ЯНА. Одна лінія життя на двох. Послухай.

Чути перші краплі дощу.

АНЯ. Та ну тебе.

Аня обіймає Яну.

ЯНА. Пішли? Сцякать хочу, ледь тримаюсь.

 

Сцена 2

Яна відмикає двері ключем. Аня залазить на стільчик і знімає годинник зі стіни. Вона виймає батарейки, і рівномірне цокотіння змінюється на холодну тишу.

Аня лягає в порожню ванну, Яна сідає на унітаз.

Яна закурює.

АНЯ. На, сфотай мене.

ЯНА. На свій?

АНЯ. Так.

Яна дістає телефон. Аня красиво позує.

ЯНА. Для Тараса? Олега? Рейн??

Аня корчить, м'яко кажучи, несхвальні гримаси на кожне ім`я.

АНЯ. Новий, на Тіндері познайомились.

ЯНА. Ага.

АНЯ. Такий вопше принц із довгим волоссям. Класний. Сьодні перше побачення.

ЯНА. Ань, може не треба так одразу.

Аня встає, йде за рушником.

АНЯ. Та ми переписувались, він був в Аргентині. Схожий на актора з фільму Лінклейтера − там ще три частини.. Знаєш? Ну, про любов з першого погляду.

ЯНА. А... ну

АНЯ. Як чувак з чувішкою тільки познайомились і одразу закохались. Побудований на діалогах двох персонажів.

ЯНА. А, щось там, типу, перед світанком перед закатом.

АНЯ. Тааак. Дуже лав.

Аня повертається у ванну.

АНЯ. А ну покажи.

Яна показує.

АНЯ. Бля! Тікі очі крупняком!

Жартома б`є її. Яна намагається втримати її руки.

ЯНА. Годі, годі, сучка.

Яна бере її обличчя в свої долоні.

АНЯ. Ти боїшся за мене?

ЯНА. Іди на хуй, будь-який!

Яна відвертається, вмикає воду в крані.

ЯНА. Йооо. Ань.

АНЯ. Шо там?

ЯНА. Вопше...вода чисто чорна. Фу, бля. Як це? Чорна вода!

Вони сміються.

 

Сцена 3

21:30. Аня біжить. ЧОЛОВІК (30), красивий чоловік з волоссям до плечей, стоїть у центрі площі і широко посміхається. Аня маше йому, підбігає ближче.

АНЯ. Хай.. Рада..

Він міцно притискає її до себе.

ЧОЛОВІК. Ніби ми вічність знайомі.. Ти це відчуваєш?

АНЯ. Так. Приємно. Ти приємно пахнеш. Молоком.

Чоловік кліпає очима в такт диханню Ані, дивиться їй прямо в очі, не відводячи погляду. Копіює всі її жести. Він її ідеальне дзеркало.

ЧОЛОВІК. У тебе така ніжна шкіра.

АНЯ. Так, у мене така ніжна шкіра.

ЧОЛОВІК. Така ніжна шкіра.

Чоловік гладить її руки, щоки. Аня дивиться йому прямо в очі і дихає в такт помахів його вій.

АНЯ. Так, у мене така ніжна шкіра. А ти такий великий і сильний.

Чоловік ще міцніше притискає її до себе.

Чоловік цілує Аню в шию, спочатку його поцілунки невагомі, через декілька секунд він знаходить губами сонну артерію на шиї та відтягує її зубами.

АНЯ. Ай. Щось надто швидко.

На шиї з'являється червоний слід.

ЧОЛОВІК (рвучко). Йдемо. Прогулянка до води. Ти згодна?

АНЯ. Так, супер ідея.

Чоловік і Аня сидять біля води навпроти корабля “Чайка”. Чоловік технічно просуває свою руку їй під сукню, у труси.

ЧОЛОВІК. Подивись, як символічно − як ти. Чайка. Ще напишеш про мене п`єсу.

АНЯ. А ти.

ЧОЛОВІК. До восьми років жив в Україні, потім мама забрала мене в Аргентину.

АНЯ. Клас.

ЧОЛОВІК. Я генеральний директор компанії з експорту товарів в Аргентину.

АНЯ (оглядаючись навколо). Дивляться, може не тут?

ЧОЛОВІК. Велика компанія.

АНЯ. Так.

ЧОЛОВІК. Так. Експорт риби та фруктів, бананів і солодких апельсинів.

АНЯ. Так.

ЧОЛОВІК. Ми з тобою запускаємо китайські ліхтарики в небо. Ми ніжно цілуємось і загадуємо бажання. Повітря пахне трояндами і дощем.

Чоловік цілує Аню, відтягуючи зубами її нижню губу.

АНЯ. Ай. Боляче.

ЧОЛОВІК. Ти ж любиш БДСМ.

АНЯ. Так, але там свої правила, їх обов'язково треба..

ЧОЛОВІК. Звичайно.

АНЯ. Я колись працювала на пріложуху, типу, тіндера тільки для пошуку партнерів по фетішам, таке бачила!

ЧОЛОВІК. Давай до мене? Спробуємо різне.

АНЯ. А ще у мене був хлопець в Німеччині, який теж любив..

ЧОЛОВІК. Я люблю висоту і гори. Я тобі покажу.

АНЯ. Як я можу тобі довіряти?

ЧОЛОВІК. Звичайно, ти можеш мені довіряти. У мене своя квартира.

Пауза

ЧОЛОВІК. Ти ж бачиш я ненормальний.

АНЯ(сміється): Пообіцяй.

ЧОЛОВІК. “Стоп-слово” непотрібне.

АНЯ. Добре, я тобі довіряю.

Чоловік швидко набирає на смартфоні номер таксі, встає, Аня за ним.

 

Сцена 4

ЧОЛОВІК. Я в туалет. Посиди тут.

АНЯ. Добре.

Чоловік іде. Підходить ЯНА.

ЯНА. О.. Малишка, ти вже трохи накатіла.

АНЯ. Ні.

ЯНА. А очі такі..

АНЯ. Ні, я ні.

ЯНА. Яна.

АНЯ. Я чекаю на хлопця, він у туалет пішов.

Підходить Чоловік і відганяє Яну.

ЧОЛОВІК. Більше не залишу тебе.

АНЯ. Знаєш фільм “Німфоманка”?

ЧОЛОВІК. Це про тебе?

АНЯ. Дивилась із другом.

ЧОЛОВІК. Ну.

АНЯ. Там такий чувак Кат. Палач, типу. Дуже схожий.

ЧОЛОВІК. Що він там.

АНЯ. До нього приходять жінки, за гроші. Він садист. Їх б`є.

ЧОЛОВІК. О, так я такий точно.

АНЯ. Дуже сильно, там вопше збочення. Ти не такий?

Сміються.

ЧОЛОВІК. Чо він так довго?

АНЯ. Не страшно, почекаєм.

В таксі. Аня сидить посередині, Чоловік фінгерить її.

АНЯ. Ого, ліс. Куди ми їдемо?.

ЧОЛОВІК. Ліс. Завезу тебе в ліс і уб'ю.

Всі сміються.

ЧОЛОВІК. Я ж маніяк.

АНЯ. О так, дуже страшний.

ЧОЛОВІК. Це закрита територія.

АНЯ. ЖК “Відпочинок”.

ЧОЛОВІК. Зупиніть тут.

АНЯ. Як красиво. Диван який на вході. Величезний. Троянди всюди.

Заходять у будинок.

ЧОЛОВІК (до людей на сходах). Добрий вечір. Ви до кого?

ЧОЛОВІК (до Ані): Охорона суворо слідкує. Тут чужим не можна.

АНЯ. А.

Аня і Чоловік тихо й нерухомо стоять у ліфті.

 

Сцена 5

Квартира-студія. Ліжко, дзеркальна стіна, плазма навпроти.

ЧОЛОВІК. Роздягайся.

АНЯ. Що, прям так?

ЧОЛОВІК. Так.

АНЯ. Та ну.

Чоловік валить Аню на ліжко.

АНЯ. Дикий.

ЧОЛОВІК. Так.

Чоловік дістає член, розсуває Аніни ноги.

АНЯ. Прєзік надєнь.

ЧОЛОВІК. Щас.

АНЯ. Без − я не буду.

ЧОЛОВІК. Розслабся.

Аня починає вириватись.

ЧОЛОВІК. Потім. Розслабся кажу.

Аня намагається відштовхнути Чоловіка.

ЧОЛОВІК. Ще раз так зробиш.

Чоловік і Аня займаються грубим сексом.

Аня згори, Чоловік дістає телефон і знімає її.

АНЯ. Ей, не знімай.

ЧОЛОВІК. Тебе ніхто не знімав до цього? Який сором!

 

Сцена 6

Чоловік і Аня обіймаються у ліжку. Чоловік вмикає плазму. Шукає на Ютубі “Гіпноз для сну”.

ГОЛОС: Здравствуйте. Я Андрей Ракицкий. И я вновь рядом с вами. Сегодня вам удастся полноценно расслабиться. И заснуть спокойным, глубоким сном. Этот сон будет целебным.

АНЯ. Мені так добре з тобою.

ЧОЛОВІК. Завтра буде дещо тільки для тебе.

 

Сцена 7

Ранок. У Ані дзвонить телефон − це Яна. Вона скидає. Аня дивиться в дзеркало.

АНЯ. Така синя губа. Може, не кусай мене так.

ЧОЛОВІК. Дивись, як красиво.

АНЯ. На фото твій дідусь?

ЧОЛОВІК. Так, він був льотчиком. Винищувач, як я.

АНЯ. Я вийду на балкон?

ЧОЛОВІК. Іди, тільки не впади − там низький паркан.

Аня виходить гола на балкон пентхаусу.

ЧОЛОВІК. Навпроти, он там, живе моя мама.

АНЯ. Клас.

ЧОЛОВІК. Зараз вона в йога-студії. А може.. стежить за нами.

АНЯ. Оооу.

ЧОЛОВІК. Вона любить дивитись, як я.. (зображає рух відкорковування шампанського, який перетворюється на жест кидання гранати) Пуух! Тут військова зона, ходить потяг зі зброєю.

АНЯ. Красиво.

Чоловік дістає лазерну указку.

ЧОЛОВІК. Ця штука тут заборонена. Купив у Китаї.

АНЯ. Ухти.

ЧОЛОВІК. Військовий, он промінь в тумані.

АНЯ. Клас. Можна?

ЧОЛОВІК. Тільки не направляй в око. І вікна. Пропалить сітківку або травмує. Дай руку.

АНЯ. Ні, не треба.

ЧОЛОВІК. Ну око своє дай.

Аня простягає руку.

ЧОЛОВІК (сміється): Та око на твоїй книзі. Я покажу.

Аня бере з прозорої сумки книгу “Контроль розуму”. На обкладинці око. Чоловік направляє туди промінь − він пропалює дірку.

Чоловік сідає на ліжко. Аня за ним.

ЧОЛОВІК. У тебе такі гарні очі.

АНЯ. Різні.

ЧОЛОВІК. Дуже.

АНЯ. Знаєш аніме “Наруто”? Це називається шарінган.

Чоловік дістає з шафи лінзу.

ЧОЛОВІК. Я хочу їх сфотать.

АНЯ. Це як додаткові чакри. Ну, суперсила. Власник отримує суперсилу, може керувати тілом супротивника. А той взагалі про це не шарить.

ЧОЛОВІК. В Уругваї я дізнався про фотографа, який знімав очі жінок. Чи це був фільм, він потім так знайшов свою сестру.

Чоловік прилаштовує лінзу до телефона і направляє на Аню.

ЧОЛОВІК. Ти мене заплутав, це в Уругваї було чи в фільмі?

ЧОЛОВІК. Ні, я не знаю. Ми з тобою існуємо між світами. (співає) “Самба бєлого мотилька..” Я завжди вибираю літати високо, як мій дід, і на цей жар злітаються метелики, красиві метелики. Їхню красу не вхопиш на камеру, світіння цього штибу ледь видно. Воно існує на межі вигадки і реальності, квантового нелокального зв`язку двох міцно поєднаних спостерігачем часток. Але лазер не чіпай хоч у якій диспозиції: хоч в астралі, хоч в реалі.

АНЯ. Не бійся, не буду. Ти так піклуєшся про мою безпеку.

Чоловік робить знімки, показує Ані.

ЧОЛОВІК. Зовсім не то. Потрібен фотік.

АНЯ. Я завжди хотіла, щоб мене оберігали. Може, ти мій брат?

ЧОЛОВІК. Всі ми брати і сестри. Тільки не чіпай лазер.

АНЯ. У мене брат був, ще до мого народження. Він одразу помер. Хоча бабуся казала, що його продали.

ЧОЛОВІК. Іди сюди, лягай.

АНЯ. Але якби він, мене б точно не було. Двох мої батьки не потягнули б.

Чоловік дістає член.

АНЯ. О, я не люблю це. Це точно не треба.

ЧОЛОВІК. 5 секунд потерпи і розслабся.

АНЯ. Ні, це точно не треба.

ЧОЛОВІК. Розслабся.

Пауза.

Аня іде в туалет. Вона закриває двері, сідає на унітаз. Прикладає туалетний папір, клаптик стає червоним. Аня дивиться на себе в дзеркало: сині губи, синці. Аня оглядає ванну кімнату, лягає у ванну.

Заходить Чоловік.

ЧОЛОВІК. Знаєш таку пріложуху, можна як караоке співати з людьми.

АНЯ. У мене кров іде звідти.

Чоловік піднімається до неї.

ЧОЛОВІК. Зі всього світу. Я співав з дівчиною пісню цю з мульта діснеївського (співає, подає Ані руку як запрошення на танець, танцює з нею, вмикає воду і миє її).

Tale as old as time

АНЯ. А, Красуня і чудовисько.

ЧОЛОВІК.

True as it can be

Barely even friends

Then somebody bends

Unexpectedly

Just a little change

Small to say the least

Both a little scared

Neither one prepared

Beauty and the Beast.

 

Сцена 8

На екрані плазми люди стрибають із вінгсьютами у прірву.

ЧОЛОВІК. На гору Аконкагуа я піднімався 19 днів, ніс 44 кг, спочатку піднявся на більше ніж 32 км вгору. З першої спроби мені не вдалося − залишилось всього 312 м. Було так важко, що не залишилось сили навіть спуститися назад. Я вирішив відпочити на базі Ніде де Кондорес і зробив другу спробу. На другий день мені вдалося піднятися. Це був день народження моєї мами, 24 січня. Важко було там жити, сніг, тільки сніг навколо. 6 разів я бачив смерть так близько. Я зрозумів таку штуку: якщо наші думки достатньо сильні − наше тіло завжди підкоряється нашому духу. Завжди звикне до найважчих ситуацій. Просто будь сильним подумки і ніколи не здавайся.

АНЯ. Я маю йогу зробити. Кожен день роблю.

ЧОЛОВІК. Краще поспи. Розслабся.

АНЯ. Піду на балкон, є у тебе каремат?

ЧОЛОВІК. Серед ночі я прокинувся від жахливого вибуху.

АНЯ. Будь ласка

ЧОЛОВІК. У сусіда в наметі поряд вибухнув пальник. Буууух!

АНЯ. Ого!

ЧОЛОВІК. Він весь обгорів. Страшно стогнав.

АНЯ. Я буду тихо. Чи може на вулиці?

Чоловік міцно стискає ліву ногу Ані між своїх ніг і засинає. Вона борсається, намагаючись тихенько випростати ногу. Нічого не вдається. Аня сідає на ліжку, одну ногу підгинає по-турецьки і складає руки в намасте.

 

Сцена 9

Ранок наступного дня.

ЧОЛОВІК. Їсти нема чого тут. Я так, наїздами. Але для тебе є дещо цікаве.

Іде до шафи за Аніною спиною, витягає невеликий чорний мішечок, заглядає в нього. Аня його не бачить.

АНЯ. Нічого не треба.

Чоловік роздивляється на кухні.

ЧОЛОВІК. Гречка. І кетчуп є.

АНЯ. Супер. А це ти з мамою на слоні?

Чоловік починає готувати.

ЧОЛОВІК. Так, ми в Тайланді.

АНЯ. Допомогти щось?

ЧОЛОВІК. Сиди. Я сам зроблю.

Чоловік готує гречку в пательні.

АНЯ. Мама молода.

ЧОЛОВІК. Так, дуже красива.

АНЯ. Страшно? Я читала що їм боляче від ваги.

ЧОЛОВІК. Вони звиклі. А ще були на пінг-понг шоу. Знаєш що це?

АНЯ. Знаю, можеш не розказувати.

ЧОЛОВІК. Це коли жінка з вагіни вистрілює кульками в мішень або в інших людей.

АНЯ. Прикольно.

ЧОЛОВІК. І ще з мамою в барі дивились на таке шоу.. Там сексом займаються на сцені.

АНЯ. Хм. А чому ти переїхав в Аргентину?

ЧОЛОВІК. Мама одружилась, з вітчимом переїхали.

АНЯ. Важко було?

ЧОЛОВІК. Ай! Обпікся. Ну, додамо багато спецій, я смачно готую. Секрет шефа в спеціях.

Чоловік бере мішечок з шафи і ховає його під подушкою.

 

Сцена 10

ЧОЛОВІК. Я тебе потім нагодую.

АНЯ. Не треба.

ЧОЛОВІК. Краще на порожній шлунок. Лягай.

Аня сідає на ліжко.

АНЯ. А ти наркотики пробував?

ЧОЛОВІК. Бувало, що курив траву, дуже рідко.

АНЯ. Я теж раніше.

Чоловік розгортає Аню в позу морської зірки.

ЧОЛОВІК. Це все вбиває клітини мозку.

АНЯ. Краще холотропне дихання.

Чоловік дістає з мішечка еластичні фіксатори для рук і ніг.

АНЯ. Там треба так швидко-швидко дихати, щоб багато кисню у мозок. Знаєш?

Чоловік технічно фіксує Аню. Лягає біля неї, показує на смартфоні.

ЧОЛОВІК. Це мій маленький дружок.

АНЯ. Морський котік. Алексе, що далі?

ЧОЛОВІК. Котик біжить від мене по піску.

АНЯ. Який милий.

ЧОЛОВІК. Але я швидше. Він хотів мене обдурити.

АНЯ. Де це? Це дуже небезпечно!

ЧОЛОВІК. Мальдонадо, Уругвай. Пляж Хосе Ігнасіо.

Чоловік дивиться на Аню збоку, милується. Сідає Ані на плечі, так що стегнами притискає її до ліжка. Дістає мішечок з-під подушки, витягає з нього чорні панчохи.

АНЯ. Давай усе-таки “стоп-слово”.

ЧОЛОВІК. Добре розуміти, що іноді, коли наш світ перевернутий догори дригом − ми бачимо навіть більше.

АНЯ. НІ! Не треба! Мама, мамочка, ааа.

Чоловік затикає їй рот кляпом з одного панчоха.

ЧОЛОВІК. 5 сек і розслабся.

Аня здригається всім тілом. Іншу панчоху Чоловік намотує на Аніну шию.

ЧОЛОВІК. Це інша реальність.

Чоловік затягує панчоху. Тіло Ані конвульсивно здригається, перевертаючись то на один, то на інший бік.

ЧОЛОВІК. Не здавайся! Ніколи не здавайся!

Затемнення.

 

Сцена 11

У кімнаті опиняється Яна. Вона хапає лазер зі столика та направляє його в очі Чоловіка. Той із криком затуляє їх руками, намагається повалити Яну, вихопити указку − але марно. Яна в стані афекту. Аня лежить на ліжку нерухомо.

 

Сцена 12

Попри тривале психологічне та фізичне насильство, побої, погрозу лазерною указкою та реальну загрозу життю та здоров'ю обвинуваченої, вона заподіяла явно більшу шкоду, ніж це було необхідно для негайного припинення посягання з боку потерпілого. Посягання могло бути припинене іншими заходами з менш тяжкими для потерпілого наслідками.

Обвинувачену визнати винною у вчиненні злочину (ст. 124 КК України) та призначити їй кримінальне покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки. Вирок оскарженню не підлягає.

 

Сцена 13

Яна встає на стільчик, лагодить годинник − він знову вимірює звуком час як метроном.

ЯНА. Привіт, я Яна, мені 27. Аня тоді все-таки померла. Наївне дівча. Просто вона настільки вірить людям..

АНЯ. Це неправда. Він нагодував мене тою гречкою з кетчупом. Потім було важко і неприємно, але він мене не душив. Нічого такого, тільки побив трохи і з мішечка дістав іграшку − таку, як грушу, − він запхав її мені туди. На дистанційному керуванні, завжди хотіла спробувати. Потім сказав, що до другої години ми маємо піти, бо прийде прибиральниця. Зараз я думаю: можливо, він просто знімав цю квартиру, але були фотографії діда і з мамою, тому не розумію до кінця. Ми спускаємося вниз, до трояндових кущів. Він забирає свій велосипед, ми йдемо до метро хвилин 15, потім він каже, що поїде на Нивки лагодити велосипед, цілує мене в щоку, я спускаюсь в метро. Це ніби метро Святошин, там він мене поцілував, але як ми туди дійшли, я взагалі не пам`ятаю. Я їхала в метро щаслива, вирішила вийти на станції Шулявська за зупинку від моєї квартири на КПІ. Просто чогось був такий імпульс пройтись. Піднімаюсь ескалатором і бачу чоловіка в футболці Аргентина − я посміхаюся. На душі тепло. Потім я виходжу з метро і відчуваю раптово страшенний голод. Заходжу в бургерну, замовляю в офіціантки афроамериканки. Чогось запам'ятала її кучеряшки. Чекаю на хавку і поступово, як кров у набряклі кінцівки, закрадається в мене думка.. Вірніше, навіть не думка, а відчуття. Що це було не зовсім нормально. Я прийшла додому, і моя напівпаралізована бабуся повертається до мене в кріслі, працює телевізор, а вона на мене дивиться. І каже:

ЯНА. Ти шо п`яна, ти шо накурена?

АНЯ. Я, ба, такого чоловіка зустріла, він такий, як принц із казки.

ЯНА. Якась ти не така, ти якась збуджена. А ну розказуй.

АНЯ. Ну і якось вона почала мене обзивати шлюхою − дуже налякалась. І почались ці всі гінекологи, тест на хоріонічний гонадотропін − це щоб визначити вагітність.

ЯНА. А якби він тебе вбив?

АНЯ. Не думаю. Хоча я абсолютно вирубилася в той момент, як Аня. Я була просто спостерігачем, я була зверху, під самою стелею. У кутку. Я не відчувала свого тіла, я була то ним − Алексом, це його справжнє ім`я, то просто спостерігачем, як у кіно. Це називається на івриті Хая Бесерет − живе, як у кіно. Алекс. Навіть вимовити важко.

ЯНА. Я й раніше любила ризиковані пригоди. Одного разу вже майже в порно знялась. Але завжди контролюю ситуацію: швидко збираю речі, ноги в руки − і втекла.

АНЯ. Так. Це натура гравця, спостерігача. Але тут я реально вірила в любов.

 

Сцена 14

Чоловік стоїть праворуч від Ані, Яна − ліворуч. Вони беруть хустинку і закривають Ані очі, міцно зав`язавши на потилиці.

АНЯ. Я присвячую цю п`єсу своєму батькові, який помер від ковіду. Все життя його образ в моїй голові був викривленим. Страх чоловіків у моїй родині був надто великим. Помираючи моя мама кричала: “Помогите! Насилуют!” Історія зґвалтувань. Як це забути, викреслити з пам'яті роду? Я опиняюсь у лікарні, де батько працював лікарем 30 років. Мені вперше робили операцію, вирізали капсулу з гноєм на правому плечі. Анестезію робили, і у вену наркоз, і локально обкололи. Але я все одно стежила за хірургом Калашніковим, який розстрілював цю хрєнь у мені.

ЧОЛОВІК. Ти не давалась.

ЯНА. Пульс пришвидшився, як Олександр Олександрич підійшов.

ЧОЛОВІК. Так це ж добре.

АНЯ. Цей гній уявлень про батька як закомплексованого тирана, який наїдається часнику на ніч, а потім щільно зачиняє вікна, спить зі мною в одній кімнаті 14 років та залишає черкаші на унітазі. Мені соромно казати це, бо я дуже його люблю і він мене. Я відчуваю його підтримку. Він не такий. Він невинний. Я знаю, що він Бог.

ЧОЛОВІК. Вийшов золотий чоловік із золотої церкви і йшов на золоту гору в золотім убранні, і здибав Анну, пада вона на коліна і просить золотого чоловіка:

АННА: Золотий чоловіче, прошу тебе − вижени з мене злу болу!

ЧОЛОВІК. Бере золотий чоловік Анну за руку і веде перед Пречисту Діву, аби вона йому сказала, який є лік від злої боли. Пречиста Діва дала їй золотий меч, золоту трембіту, золоті долота; погану болу золотим мечем вирубала, золотими долотами видовбала, трембітами витрубила; погану болу болючу, колючу понесла лісами, камінням, щезла — пропала дурна бола. Бере Анну золотий чоловік і веде перед Господа Бога; взяв Господь Бог Анну за праву руку...

Чоловік бере Аню за праву руку, Яна за ліву руку.

ЯНА. Ісус Христос за ліву руку...

ЧОЛОВІК. Повели її до святої церкви, завели в один бродок по коліна, у другий бродок по пояс, у третій − по шию, обмили від лихої боли, завели до святої церкви. Засвітило сонечко в личко, а місяць в потилицю; взяв Господь Бог фустинку, обтер від злої боли...

Аня знімає хустинку.

 


 

Текст створено в рамках драматургічної лабораторії ТИЖДЕНЬ / DRAMLAB / PRO 2021 року за підтримки Українського культурного фонду.