Столешница

Столешница
  • Автор: Максим Циганков
  • Місто: Попасна
  • Рік: 2019

Після прохололдної прогулянки ввечері я повернувся в свій ящик і як завжди мене почало дико грузити. Що може так добряче грузить молодого 17ти річного хлопця котрий навіть життя ще не бачив? Шмаркач одним словом. Да майже все, але ця тема одна с най сокральних у моїй полузгнившій душі.

Я не буде якось прикрашати свій сказ намагатися зробити його м'якіше, тільки те що бачив сам або чув від когось подібне.

Пройшов всього лише один рік як я змінив компанію, хлопці не погані, веселі навіть коли тверезі, але загублені й я впевнен що не тільки моя компанія така.З особистого досвіду скажу що зараз майже усі такі, вони ходять по вулицям мого міста, сусідніх міст і взагалі шниряют повсюди. Саме вони будуть як навіжені о півтретьої ночі кричати якісь мотюкливі текста під твоїм балконом. Це діти йобаних сталінок, хрущёвок з полузгнившим фундаментом в їх очах якийсь ступор я б не сказав що вони зовсім порожні. Іноді вони можуть сказати тобі щось у відповідь, помахати рукою с синіми венами і у рідких випадках навіть посміхнутися. Я часто заглядаю у очі людям хоч і сам ненавиджу коли це роблять по відношенню до мене. Очі цієї молоді мають коляр крові з молоком а чуть нижче шкіра не то щоб синя, не то щоб темна, щось середнє. Дорослим скажуть що вчились до пізньої ночі бо хочуть попасти на бюджет і бажано щоб в Київ чи Львів, але це все надто  очевидні відмазки.

Нажаль.

Скорішь за всього це залишки п'ятничної роскоші.

Мене страшенно бісить і зжирає зсередини те що зараз молодь загублена, вона не думає не про що крім як спиртне по акціі і аби вставило щоб не прийшлось наздоганятись.

Молити бога "Лише б въїбало"

 

В кармані було щось щось біля сотні, жига и пару цигарок "Київ блакитний6", аджеж патріот в голові лише одна думка:

"Як би не блюванути від цього їдкого диму".

Головний герой такий собі класичний підліток котрому моря по коліна а гори по плечі навіть не зрозумів як він тут опинився й тимпаче не міг зрозуміти як ця остання сотня напередодні позичена в матері під чесне слово повернути трансформувалася у лвтрову склянку крепкого напою пьбчт котру навіть сурові мужики нет, не да й скривляться.

Підбадьорливі слова друзів пити до дна а хто не зможе той пидор здавались аргументом котрий не треба й доказуаати щоб накидатисч до чортей, хах де-яка аксиома. Хтось біля вже був у відключці раскинувшись на дивані лежав не наче мертвий. Думка про те що головний герой навіть не зная чья це квартира випаровувалися так же швидко як вміст стаканів. У кімнаті да й взагалі по всій площі панувала атмосфера отупіння якісь пісні про джинси у дирочку.

 

Усім весело.

 

Хтось пішов до сусідньої кімнати відпочити, усамітнитися з дівчиною, о так саме с тою Машкою з 10го класу. Вона яб сказав діамант школи що вдень і усі питання біля доски полускає як горішки, і на олімпіаду зъїздить може навіть домашку дасть списати якщо дружбу водиш з нею.

Гадає що всіх рожумніша. Ввечері може й просто дасть якщо мордашка в тебе смазлива.

Не помітив й уснув ти би так і далі спав у пьному угарі тікаючи від усіх проблем, а що? Молодий же! Але не зовсім по дружньому и тимпаче неприємно в тебе влітає бідолага котрий просто не так подивився на когось с з товпи. Вискочив як ошарашений й в голові одна лише думка "Тільки б не попасти під гарячу руку, бо худі шкода Champions як ніяк, знали би ви скільки воно коштувало".

Знав би головний герой скільки часів відпахав його батько щоб його дітятко могло таскти це худі на своїх кістках. Секундний ступор и прийшло озаріння : Пора розтаскувати"

ДУРНЯ! ВІДВЕРТА ДУРНЯ!

Що я тут роблю в цій клятой комнаті с цими бісовими дітями біля цих потворних рожевих обоях ніби то рожевого коліру з явними розводами блювоти десь на лінії колінок мабуть залишившиєся с тих вихідних. Не розумію чому вони так нажираються, іноді складається враження що їм шкода й хочеться викоростита шанс на повну. Заборонений плід найсмачніший.

Усі вгамонилися, гладиатор зализують рани й через хвилин 15 пьють "Мирову", Машка вже швидко закутатися у кріслі разом з начебто Данилом або Владом, один фіг вони не будуть разом. Це Машка дура все любовью до гроба марить але ми то знаємо, та що там усі знають що та мила связка лише на одну ніч і тільки. Але все одно головний герой дуже заздрість чи то Данилу, чи то Владу бо йому на думку Героя дуже пощастило.

Вже як 2 години ночі і все що було у пляшках уйшло разом з ісюнстиктом самозбереження. Головний герой вийшов разом з другом посилити на балкон й як не дивно кров з вушей навіть не шла бро як виявилося музыка орала як мартовскы коти й ще огідніше.

Балкон на попойках гарне місце перевести дух й трішки протрезвіти. Після повернення у кімнату знов повернулась злість на самого себе за це все, за цих моральних трупів, за ці кляті блбвотні обоя, за цей огидний смак алкоголю с цигарками у одному роті, за ті гроші що були вйобані за останній місяць у таких ось кругах, за все на світі. Й ось кульмінація усього цього театру настає на ту хвилину коли головний герой розуміє  що останнє що курили усі було зовсім не цигарки. І що хлопці занадто бодьорі для півтретього ночі й мають якісь зрадливі очі .

Й сидить головний герой такий собі начебто звичайный підліток у центрі цього прочного кола де за цю кляту ніч були усі гріхи й розуміє що це все чуждо йому, що це все не хого, що буде соромно вранці вертатися домой. Але скорішь за всього він так і буде далі робити усі ритуали аби було ясно :

" В доску Свій ".

 

Так дні складається у місяця, роки й вже не потрібно ніяких перспектив йому й тут гарно у маленькому місті на відшибі  країни де таких утирків як він звуть "Грамадянин".

 

Історія не вигадана заснована на реальних подіях тисячі підлітків всього СНД.

 

Поки молодь заливається майбутнє стоїть на паузі.