Сире яйце кожного ранку

Сире яйце кожного ранку
  • Автор: Ася Романова
  • Місто: Краматорськ
  • Рік: 2019

СИРЕ ЯЙЦЕ КОЖНОГО РАНКУ

Персонажі:
Тіло та Голос.

Тіло та Голос - єдине ціле. Але Голос - це трансляція думок Тіла і всього того, що воно зараз друкує. Голос невидимий, голос поза сценою, голос за кадром. Видиме лише тіло.

1

Голос:
Пуск.
Ворд 2013.
Створити.
Новий документ.
Тіло починає друкувати.

Голос:
Переді мною чистий піксельний аркуш. У моїй владі створити безліч таких піксельних аркушів.
Кобзарь про таке навіть і не мріяв.
У моїй владі викласти сюди все, що завгодно і мене за це не посадять. Ну, звичайно, поки я не викину це в інет або ж хтось не ламане комп.
У моїй владі стільки всього і відразу. Багато про що я зараз навіть не здогадуюся.
У животі бурчить.
Вічне відчуття голоду через постійний доступ до їжі в двох метрах від ноутбуку.
Знову їм. Навіть коли живіт набитий до відвалу, бажання щось жувати не відступає.
Тримаюсь.
Навколо мене десь близько 12-та година ночі, а в мені вирує середина дня.
Я завжди прокидаюся тягою до створення саме в цей час.

Нога смикається. На парах обговорювали неврози з ясельного віку. Я не виняток. З такими-то корінням спробуй не заробити мимовільне скорочення кінцівок, вік, губ тощо.
Тіло піднімає руки і потягується, розминаючи застояні хребці.
Голос:
Одного разу у мене навіть сіпалось плече. Ну, як плече, не весь пояс суглобів і кісток, а якийсь м'яз на ньому. Було смішно і ніяково одночасно.
На робочому столі файл: «1 рік життя». Не знаю, тут варто вимовляти «один» або «перший». Сусідка по кімнаті недавно скористалася ноутбуком і тепер мій порядочний безлад поповнився невідомими вордівськими документами.
З'являється спокуса відкрити. Ну, гаразд, хулі втрачати. Ноут ж мій!
Відкривається ...
Таблиця: зір, сприйняття, пам'ять, мислення, мова ... Ясно. Чергове завдання з педа, яке я благополучно проігнорую.
Зовсім вже руки опустила.

Бажання вчитися у цих людей немає ніякого. Що за майбутні педагоги вийдуть з під опіки людей, які настільки не педагогічно поводяться іноді. Чому мене може навчити людина, якій люди здають іспити по кілька років і все через те, що у даної особи все залежить від настрою.
(Уїдливо) Ти дивись яка цаца. Сьогодні я, значить, прокинулася не в настрої, тому відіграватися буду на вас, товариші студенти.
А людський фактор такий, що мимоволі, але якийсь недолік може виникнути, до якого ця мадам обов'язково причепиться.
Ось він! Типовий приклад ситуації, коли усі все прекрасно бачать і розуміють, але ніхто нічого не робить, не змінює, тому що кожен боїться за свою шкуру.
А ця мадам, вона така, життя студентське зіпсувати може.
Здавалося б, я просто сиджу і згадую про неї, але навіть від думок настільки злюся, що в голові йде неприривна строка з матами.

2

Голос:
Злість – це почуття. Почуття – ознака життя. А поки я жива, я можу мислити, і от що зараз в моїй голові: 
Людина, що летіла крізь поверхи з самого даху, змусила мене мовчати рівно одну хвилину біля ями метр на два.
/хвилина тиші/
Голос:
Моя мати нещодавно сказала мені, що своїм зовнішнім виглядом я занадто гучно кричу цьому світу. 
/Тіло кричить 1 секунду/
Голос:
Хлопець, якого я кохаю, кілька днів тому сказав, що взагалі не хоче більше нічого кричати цьому світу, тому залишається в позиції спостерігача.
/Тіло кричить 2 секунди/

Голос:
Я, у серпні цього року, написала текст про те, що відчуваю себе спостерігачем, але завершила його тим, що потроху життя переходить у позицію гучного самовираження.
/Тіло кричить 3 секунди/
Голос:
Одна моя людина, ім’я та статус якої я не хочу називати, 12 жовтня 2019 року, висвітлила для мене свою здібність безшумно кричати, виражаючи таким чином внутрішній накопичений біль.
/Тіло безшумно кричить 4 секунди/
Голос:
Локомотив, 19 жовтня 2019 року у 16:31, своїм гучним сигналом змусив підняти голову та зупинитись перед колією, наголосивши, що мені ще не час помирати.

А ти? Ти не хочеш покричати?

Тіло:
ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА
Голос:
ЛЕГШЕ?
ЩЕ РАЗ!

Тіло: АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА
Голос:
АДЖЕ ТОБІ ЦЬОГО ІНОДІ ТАК НЕ ВИСТАЧАЄ.
У ПОРИВІ ЗЛОСТІ Б’ЄШ СТІНИ, РОЗБИВАЮЧИ РУКИ ДО КРОВІ. А НАВІЩО? ЯКЩО МОЖНА ПРОСТО КРИКНУТИ. КРИКНУТИ З УСІЄЇ СИЛИ. ВИПУСТИТИ НЕГАТИВНУ ЕНЕРГІЮ, ДАЛЕКО, ДАЛЕКО ЗА МЕЖІ АТМОСФЕРИ, ЩОБ ВОНА, ЧОРТ З НЕЮ, БІЛЬШЕ НІКОЛИ НЕ ПОВЕРТАЛАСЯ І НЕ СМИКАЛА ТВОЇ КІНЦІВКИ БЕЗ ТВОГО БАЖАННЯ.
Тіло піднімає голову і зосереджено дивиться прямо в очі.
Голос:
НЕ РИЗИКНУВ КРИКНУТИ УПЕРШЕ? ДАЮ ТОБІ ОСТАННІЙ ШАНС. ПОТІМ ВСЕ СКІНЧИТЬСЯ. ТИ ПІДЕШЬ З НЕВЕЛИКИМ ВІДЧУТТЯМ ТЯГИ Й НЕЗАВЕРШЕНОСТІ 
А ХОЧЕШ ЗАВЕРШИТИ? КРИЧИ!
Тіло:
АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА
Голос:
КРИЧИ ТАК, ЩОБ ЗНИК ГОЛОС. ЩОБ ВИЙШОВШИ ЗА ТІ ДВЕРІ, ТИ ЩЕ ПАРУ ДНІВ НЕ МІГ ТРИВОЖИТИ ПОВІТРЯ СВОЇМИ ГОЛОСОВИМИ ВІБРАЦІЯМИ.
Тіло:
ААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААА

Голос:
ПЕРЕЖИВАЮЧИ КОНТРАСТ ВІД НАЙГУЧНІШОГО СВОГО КРИКУ, ДО ЗНИКНЕННЯ ГОЛОСУ ЗОВСІМ, ТИ Є ЯК НІКОЛИ ЖИВИМ.
ТОМУ ЩО ЦЕ НЕЗВИЧНИЙ ТОБІ СТАН. ЦЕ ВИХІД ІЗ УСІМА НАМИ УЛЮБЛЕНОЇ ЗОНИ КОМФОРТУ.
ЦЕ РІДКИЙ СТАН СВІДОМОСТІ.
КОЛИ Б ТИ ЩЕ ЗАМИСЛЮВАВСЯ НАД СВОЇМ ГОЛОСОМ І ТИМ, ЩО ВІН ВИДАЄ, ЯК НЕ В МОМЕНТ КРИКУ АБО ВИМУШЕНОЇ ПОШЕПКИ?
КРИЧИ! КРИЧИ ......... а потім
мовчи.

Пауза. Тіло перестає жестикулювати в такт словам, заспокоюється і сідає.

Голос:
Мовчи. Чи не обговорюй, не виражай, не ворушись.
нічого. не. роби.

Голос і Тіло разом повільно вимовляють:

ЛИШИСЬ В СОБІ, В ПАЛАТАХ ДУМИ
БАЖАЮ ТОБІ ВІДЧУТИ СУМНІВ
ПЕКУЧІЙ СУМНІВ ТВОГО ЖАЛЮ
ЯКИЙ ЗА ЧУЙКУ НЕ ВВАЖАЮ