Полярний ведмідь

Полярний ведмідь
  • Автор: Діана Меркулова
  • Місто: Київ
  • Рік: 2021

....

Анна

Психіатр

Мати

Віктор

Психолог

Начальник

Лікар-дебіл

Лікарка-дебілка

Сусідка

Непотрібні думки

Коментарі

Особистий щоденник

....

_________________________________

цього варто було очікувати

мій організм вже не справляється з безкінечними німими навантаженнями головного мозку

не справляється з пустотою

він неначе закляк в одному просторі та часі

і не збирається ворушитись

допоки нейрони не перекрутяться в моїй голові

і не створять дійсно унікальний візерунок мережі

 

0.

Психіатр.  Допоки лють у твоїй голові проростатиме, ти не будеш здатна на благородні вчинки.

Анна. Моя мати завжди казала, що байдужість вбиває швидше за все. Тепер я кажу, що лють - аутовбивця.

Психіатр. Ти не знаєш, що таке байдужість.

Анна. Ніхто не знає.

Психіатр. Ти не здатна себе оцінювати.

Анна. Я здатна на критичне мислення та аналіз.

Психіатр. Як у тебе з сексом?

Анна. Це стосується моєї неіснуючої люті?

Психіатр. Це стосується твого порочного яства.

Анна. Я - асексуальна.

Психіатр. Абсолютних атеїстів немає.

Анна. Нічого не буває абсолютного. Безсенсове твердження.

Психіатр. Подумай про бажання.

Анна. Моя лють затикає рота моїй душі. Мої міжреберні м'язи затискають її щодня дужче, неначе поїзд виконує планові рейси вздовж мого тіла.

Психіатр. Ти не думала про карму?

Анна. В мене погана пам'ять на непотріб.

Психіатр. Тоді медитація.

Анна. І концентрація погана.

Психіатр. Твій абсурд не має жодного значення у постановці діагнозу.

Анна. Мій абсурд не має жодного значення у винесенні вироку.

Психіатр. Вирок залежить від діагнозу. Ми могли бути друзями.

Анна. Чи подругами.

Психіатр. Подруги не брешуть одна одній.

Анна. Я ніколи не брешу.

Психіатр. Абсолютного нічого не буває.

Анна. Ви любите троянди?

Психіатр. На свята.

Анна. В мене на них алергія. Колись я ледь не померла. Це трагедія всього мого життя.

Психіатр. Ви ж не померли.

Анна. В цьому і трагедія.

Психіатр. Вас часто відвідують суїцидальні думки?

Анна. Не частіше за інші.

Психіатр. Ви себе недооцінюєте.

Анна. Коли ви усвідомили, що здатні допомагати ншим?

Психіатр. Це важко пояснити.

Анна. От і мені важко пояснювати людям.

_______________________________

Анна прокидається, дивиться у стелю. Встає. Бере телефон. Набирає номер.

Анна. Я хочу звідси піти. Забери мене.

Віктор. Ти лише вчора приїхала, чокнута.

Анна. Колір килима у кімнаті не гармонює з коліром моєї шкіри.

Віктор. Прибери його.

Анна. Він добре вписується в інтер'єр.

Віктор.Ти вважаєш себе частиною інтер'єру?

Анна. Я сказала зовсім протилежне. Навіщо ти зі мною розмовляєш?

Віктор. Мене вчили відповідати на дзвінки.

Анна кладе слухавку. Виходить з кімнати. Заходить на кухню. Бере бутерброд. Виходить з квартири. Приліплює бутерброд до сусідських дверей.

Анна. Сука йобана.

Анна заходить назад до квартири. Сідає за стіл. Заходить Мама.

Ма. Ти знову це зробила.

Анна. Вона - грьобана сука.

Ма. Тому не варто витрачати на неї їжу. Тим паче, я старалась.

Анна. Мені подякувати?

Ма. Не завадило б.

Анна. Можете всі йти на хуй.

________________________________

Вулкан здатен на знищенння як і будь-яка людина. Але у людини, на відміну від вулкану, є вибір.

________________________________

0.

Психіатр. Вибір - найважливіша річ у житті.

Анна. Я думала, що кохання.

Психіатр. Добре, що ти віриш у кохання.

Анна. Я втрачаю здоровий глузд увірі.

Психіатр. Ти перебільшуєш, пташко.

Анна. Називай мене "ніяк".

Психіатр. У тебе є ім'я.

Анна. Тобі паспорт сказав?

Психіатр. Я бачила у картці.

Анна. Картка бреше.

Психіатр. Ти вважаєш себе здоровою?

Анна. Достатньо, щоб не знаходитись тут.

Психіатр. Тебе ніхто не змушує

Анна. Тоді я можу піти?

Психіатр. Не все так просто.

Анна. Дуже просто.... пауза.... Я не вмію зберігати таємниці.

Психіатр. Я нікому не розкажу.

Анна. Я хотіла навпаки.

Психіатр. Я не маю права.

Анна. Мої права теж обмежені.

Психіатр.  Розкажи про вчорашній день.

Анна. Моя голова помістилась у коробку з лампочками і не хотіла запалюватись. Довелось допомагати відкритим вогнем.

Психіатр. Часто то відбувається?

Анна. Щосереди.

Психіатр. Після сеансів чи до?

Анна. Під час і постійно.

Психіатр. Я думала, ти виходиш щасливою звідси.

Анна. Я теж так думала, поки Ви не спитали, що я роблю щосереди.

_________________________

В мене немає обличчя. Чомусь.

_________________________

Моральний канібалізм процвітає

Снів катастрофічно не вистачає

Я прокидаюсь на місці, коли майже досягла цілі

Я знаю, що знаходжусь уві сні

і це п'янить

знищує всі кайдани реальності

але за кожен сон треба платити усвідомленням нереальності того, що відбувається

героїв немає

є лише вигадані схематичні особистості

які навіть мені не подобаються 

одного разу померла моя дальня родичка

а мені було байдуже

навіть смішно

з тих пір я стала іншою в очах знайомих

деякі зі мною не здороваються

і нехай

мені неважко ігнорувати 

піди по полю з квітами

візьми мене за руку

вбий трояндами

і несправжньою любов'ю

___________________________

 

Ма. Я вже не знаю, що мені заважає.

Віктор. Бля, давай без самозвинувачень.

Ма. Мені не треба було йти на компроміси.

Віктор. Твій компроміс був рятівним шляхом.

Ма. Можливо помилковим.

Віктор.  Можливо....пауза....якщо тобі не пощастило, ти тут не винна.

Ма. Гени - штука упряма.

Віктор. Не бачу трагедії.

Ма. Не бачу вже виходу

Віктор. Може її мало били в дитинстві?

Ма. Я вас ніколи не била.

Віктор. Може тому в мене стільки проблем?

Ма. Ти граєш з нею?

Віктор. Вона задрала зі своїми іграми. Їй треба купити нові навушники, бо сусідка скоро з розуму зійде.

Ма. Вона не вміє ними користуватись.

Віктор. Вона не хоче.

Ма. Вона не розуміє відповідальності.

Віктор. Ма, камон, я прожив з цією божевільною чверть століття.

тиша

Ма. Чому вони перестали спілкуватись....

________________________________

0.

Психіатр. Ти робиш усвідомлення того, що відбувається.

Анна. Ви самі зрозуміли, що сказали?

Психіатр. Коли ви востаннє розмовляли з матір'ю?

Анна. Позавчора. Вона жалілась на мої примхи.

Психіатр. Ви багато собі дозволяєте?

Анна. Не більше за інших.

Психіатр. Ви маніпулюєте своїм станом.

Анна. Не більше за інших.

Психіатр. Ви вважаєте себе більшістю?

Анна. Усі ми - жахлива мерзенна більшість.

Психіатр. За статистискою, 70 відсотків людей звертаються до психіатра.

Анна. Хуйня ваша статистика, там усі 100.

Психіатр. Я думаю більше.

Анна. Я думаю теж.

____________

ми використовуємо багато зайвих слів

зайвих слів не буває

бувають непотрібні

__________

Віктор. Прикольна кофта.

Анна. Про твій одяг я таке не скажу.

Віктор. Ти боїшся мишей?

Анна. Я не хочу, щоб вони існували в моєму житті. Залиш мої мишеловки у спокої.

Віктор. У тебе кончений вайб.

Анна. Ти залишишся на ніч?

Віктор. На мене чекають.

Анна. Сестра у тебе одна.

Віктор. Моя сестра - їбанута тьолка, якій не вистачає мужика.

Анна. Мені вистачає сміливості про це сказати, але ти не маєш рації.

Віктор. В мене є номер психолога.

Анна. Можеш іти на хуй. Кожен з вас може іти на хуй.

Віктор. Я хвилююсь, божевільна.

Анна. Я здоровіша за всіх вас разом узятих.

Віктор. Ти вийшла з ремісії.

Анна. Навіть не планую туди заходити.

Віктор. Ти маєш прийти завтра за цією адресою о 9й.

Анна. Ти маєш піти на хуй сьогодні зараз.

Віктор. Хочеш я тебе супроводжуватиму?

Анна. А хочеш я тебе зараз супроводжуватиму?

Віктор уходить, зачиняє двері

тиша

Анна. Так, я хочу, щоб мене супроводжували.

________________________

Чому ти не віриш в Бога?

_________________________

0.

Психіатр. Як це сталось?

Анна. Я досі відчуваю смак його парфумів.

Психіатр. Може запах?

Анна. Може.

Психіатр. Ти містиш у собі нескінченні ресурси щедрості.

Анна. Я не змогла написати заяву, ти ж знаєш.

Психіатр. Ще і благодійністю займаєшся.

Анна. То частина мене.

Психіатр. Найгірша з усіх можливих. Будь грубішою.

Анна. Ще більше?

Психіатр. Ще важче.

Анна. Моя грубість - невиправдана розкіш.

Психіатр. Твоя щедрість - то знахідка

тиша

Психіатр. Не роби вигляд що мене немає.

(а тебе і немає)

тиша

Анна. Чого варта людина без милосердя?

Психіатр. Того ж, чого варта з дурістю.

Анна. Я і досі пам'ятаю смак його парфумів.

Психіатр. Може запах?

Анна. Може.

Психіатр. Ми ходимо безкінечними коридорами.

Анна. В мене ніколи не було прямих шляхів.

Психіатр. Ти мусила написати заяву.

Анна. Я б собі не пробачила.

Психіатр. Він трахав тебе, поки ти не почала задихатись!

_______________________

 

_______________________

забудь про сонце. заплющ очі

___________________________

 

совість не має бути виправданням

___________________________

 

Ма. Вона не захотіла.

Психолог. Це має бути добровільно.

Ма. Я не знаю, що мені робити. Вона сприймає все вороже.

Психолог. Якщо порівнювати її стан пів року тому і зараз, є зміни?

Ма. Вона стала більш агресивною і замкнутою.

Психолог. Вона не приймає ліки?

Ма. Каже, що пігулки її псують.

Психолог. Яким чином?

Ма. Не знаю. Не уточнювала.

Психолог. Переконайте її все ж прийти на сеанс. Можете разом.

Ма. Думаєте, це допоможе? Їй не хочеться вас бачити.

Психолог. Якщо то стосується лише мене, я дам номер колеги.

Ма. Не погодиться.

Психолог. Брат має вплив?

Ма. Батько мав.

Психолог. Я знаю, що ваші стосунки так і не налагодились. Спробуйте поговорити відверто. Має бути раціональне пояснення її поведінки.

Ма. Я прочитала багато літератури.

Психолог. Це чудово. Не зупиняйтесь. Коли ви востаннє бачились?

Ма. Два місяці тому. Вона не пускає мене, скільки б я не стояла. З Віктором навпаки.

Психолог. Спробуйте діяти через нього.

Ма. Це не виглядатиме підозріло?

Психолог. Якщо в них довірливі стосунки, вона дослухається до нього

Ма. Я постійно питаю його. Він каже, що нічого не змінилось. Лише погіршується. Але я намагатимусь.

_______________

100 мг вранці, 100 ввечері

дві таблетки по 50

маленькі білі

від них хилить у сон

не можу спати без таблеток

не пам'ятаю відколи

але відчуття

неначе пів життя не спала

_______________

Начальник. Скільки часу ви у нас працюєте?

Анна. Два з половиною роки.

Начальник. За цей немаленький період ви брали відпустку 8 разів.

пауза

Начальник. Нам нема ким вас замінити.

Анна. Ніхто не знає англійської?

Начальник. Знає, не знає, у вас є певні обов'язки, і я в праві вимагати їх виконання.

пауза

Начальник. Послухайте. Я пішов вам на зустріч, проте мені здається, що ви зловживаєте моєю добротою і довірою. Чи вже просто добротою....

пауза

Начальник. Ви не думали про індивідуальні заняття? Самостійно робите графік. Можна працювати, не виходячи з дому.

Анна. Мені потрібна саме ця робота.

Начальник. Потрібна, не потрібна. Поки що я цього не побачив.

Лунає дзвінок

Начальник. Подумайте на дозвіллі, чи є у Вас сили працювати.

_________________________

Ма. Тобі не завадить бути більш вдячною.

Анна. Я вдячна, наскільки то можливо.

Ма. Телефонувала сусідка.

Анна. Чай будеш?

Ма. Ти знову це зробила.

Анна. Значить буду тільки я.

Ма. Ми тебе не так виховували.

Анна. Сина свого виховуй.

Ма. Не хочеш знову ходити до психолога?

Анна. Я пізно прокидаюсь.

Ма. Раніше ти інакше ставилась.

Анна. Раніше мене не зайобувала сусідка.

тиша

Ма. Ми подарували тобі навушники.

Анна. Не відчуваю кайфу.

Ма. Хочеш знову приймати ліки?

Анна. Хочу, щоб вона здохла.

Ма. Будуть інші.

Анна. Я домовлюсь.

Ма. Ти не вмієш.

Анна. Хіба що з придурками.

пауза

Анна. Мені треба йти.

Ма. Ми не домовились.

Анна. Я не піду нікуди. Я здорова.

Ма. Пташко.

Анна. НЕ.СМІЙ.МЕНЕ.ТАК.НАЗИВАТИ.

Скидує чашку з чаєм

Анна. НІКОЛИ.

Ма. Як скажеш. Зайду пізніше.

Анна. На тебе тут не чекатимуть.

________________________________

0.

Психіатр. Чому тебе звільнили?

Анна. Бо я - конченна сука, яка вічно запізнюється і ниє про депресію.

Психіатр. Навіщо ти нила?

Анна. А чому ні?

Психіатр. Питання в іншому.

Анна. Питання, навіщо я тут сиджу.

Психіатр. Всі відповіді у твоїй голові.

_________________________

колись я розповім тобі правду

колись я її вже розповіла

колись ти мене не пробачиш

колись я здамся і перестану робити те, що робила усе життя

але біль не зникне

бо зникнеш ти

_________________________

 

Анна непорушно лежить. Ледве бере телефон. Набирає номер.

Анна. Підійми мене з ліжка.

Віктор. Викличи швидку.

Анна. Мені скоро на роботу.

Віктор. Візьми відгул.

Анна. Тобі їхати 20 хвилин.

Віктор. Не псуй атмосферу.

Анна. Вайб.

Віктор. Тим паче.

Анна кидає слухавку. Віктор починає збиратись.

Віктор. Краще б господь послав мене на хуй, аніж таку сімейку.

Катя. Ти обіцяв ще трохи побути.

Віктор. Сестра просила приїхати.

Катя. Вона вже задовбала, твоя сестра. Може реально її кудись віддати?

Віктор. У тебе є 10 хвилин, щоб зібратись і піти на хуй.

________________________________

Любов - моє протипоказання

Я мрію про тебе

Щодня

Щосекунди

Щогодини

Я уявляю собі пташок

Полуничний торт

Хвилі

З тобою я готова навіть на море

Тільки забери мене з цього грьобаного світу до себе

_________________________

0.

Психіатр. Ти ведеш щоденник?

Анна. Мене вистачає максимум на два дні.

Психіатр. Це у твоїх інтересах.

Анна. Не хочу обтяжувати.

Психіатр. Твоя робота не повинна заважати.

Анна. Все відбувається навпаки.

Психіатр. Спробуй щось інше.

Анна. Я ледве прийшла до цієї.

Психіатр. Може варто перепочити.

Анна. Я вважаю себе винною.

Психіатр. Вибачись.

Анна. Запізно.

Психіатр. Зарано робити висновки.

Анна. Висновків немає, є лише факти.

Психіатр. Я лише у твоїй голові. Який висновок?

Анна. Це поганий факт....пауза...я зателефоную пізніше.

Психіатр. По-справжньому чи як завжди?

пауза

Психіатр. Тобі потрібно знову почати лікуватись.

Анна. Я так боюсь втратити себе, що втрачаю все навколо.

Психіатр. Ти мене не втратила, просто так буває в житті.

Анна. Навіщо Ви переїхали?

Психіатр. Іноді таке буває.

Анна. А я навіть не вела щоденник, щоб зараз перечитувати.

__________________________

Лікар-дебіл. Так а що? Це не к нам, це до (назва будь-якої вулиці, де знаходиться психіатрична лікарня).

Лікарка-дебілка. Може вколоти їй шось? Для заспокоєння так сказать. Девушка, у вас всд.

Лікар-дебіл. Нє, тут до психіатра треба по любому. Тут вже всьо.

Лікар-дебіл колить Анні ліки.

Лікарка-дебілка. Підпишіть, що ви відказуєтесь від госпіталізації.

Анна. А якщо я за?

Лікарь-дебіл. В дурку відправимо. А що робить.

Анна мовчки підписує і виходить. Біля під'їзду стоїть мати.

Ма. Ходімо додому.

Анна. Мовчки сідає на лавку.

Лікар-дебіл. Мамаша. Ви прослєдіте за своєю дочкой.

Ма. Сама розберусь.

Виходить Сусідка

Сусідка. Яблоня от яблоні як говорить.

Ма. Йдіть краще до квартири. Щоб я вам не вмазала по-справжньому.

Анна. Ця грьобана сука знову викликала "швидку".

Сусідка. Задовбала зі своєю музикою!

Ма. Зайшла нахуй до квартири!

Сусідка. Пріпижена сімейка. Вас усіх в дурку треба.

Анна. Вони сказали, що в мене ВСД.

Ма. Вони хочуть спати. Зараз п'ята ранку. Ходімо, я зроблю тобі млинців. З медом. Чи можна зі згущеним молоком. Як захочеш.

Анна. Я давно не була у себе вдома.

Ма. Можемо піти до тебе. Як скажеш.

Анна. Пробач мене.

Сусідка заходить до під'їзду

____________________________

 

Навряд чи я можу говорити

Навряд чи я можу говорити довго

Навряд чи я здатна до співчуття та прощення.

Навряд чи потрібно виправдовуватись

Навряд чи потрібно плакати не підбираючи сліз

Я не хочу говорити про себе

Я хочу говорити про себе

Я не здатна говорити голосно

Щоб привернути увагу

Я не здатна пояснити свою асоціальність чи любов до соціуму

Я не хочу привертати увагу

Я хочу привертати увагу

Я мушу жити довго і безболісно

Я мушу померти заради усіх оточуючих

Колись я була щасливою

Колись

До народження

Я не пам'ятаю

Що там було

Але відчуваю

Що була щасливішою

Аніж зараз

Я не знаю

Коли буде світло

Коли воно мене врятує

Мені не суджено бути достойною

Чи прекрасною

Я помру

Приймаючи ліки

Помру наодинці

Переріжу собі горло

І скажу

Що так і було

Я вип'ю купу таблеток

Які мені прописує добрий лікар

Я зав'яжу вузол і просуну свою голову крізь зашморг

Я вб'ю себе усіма доступними способами

А потім народжусь заново

Без ліків

Без імені

Без болю

Лише я та моя радість

Я хочу померти щоразу як прокидаюсь

Я хочу жити щоразу як засинаю

Я хочу не існувати в інші години

І не бачити нічого з цієї чортової реальності

Я знаходжусь між полум'ям та льодом

Їх не можна поєднати і досягти середнього значення

Я не можу зігрітись

Я не можу кинути лід у стакан з газованою водою

Я не можу більше робити вигляд

Що все добре

Де та грань між нормою та патологією

Хто її видумав і чому показники настільки відрізняються в різних лабораторіях

Я хочу мати гарне обличчя

Очі які не відображають душевної порожнечі та поверхневості

Я хочу мати серце яке обливається кров'ю

А не стукотить час від часу змінюючи ритм

Забуваючи для чого воно існує

Мені кажуть що я гарна людина

Але люди завжди бачать те що хочуть

Я не звертаю уваги

Я йду повз і слухаю що говорять за моєю спиною коли я відійшла подалі

Я чула всі розмови

Я знаю всі думки

Я розповідала секрети

Які не зберегли найближчі люди

Що вже казати про незнайомих та випадкових

Я не хочу виправдовуватись

Мені вистачає історії хвороби у місці

З якого всі сміються та куди ніхто не хоче потрапити

Я ніколи не стану достойною

Я ніколи не буду когось любити по-справжньому

Вибачте

Якщо ви очікували чогось іншого

Вибачте що я не виправдала ваших очікувань

Вибачте що я народилась в такий незручний стан

Вибачте що я була присутня у вашому житті

Вибачте якщо я не допомогла вчасно

І йдіть до біса зі своїми вимогами до мене

___________________________________

___________________________________

Анна. Я не думала, що прийде стільки людей.

Ма. Ми не знаємо ще, хто точно прийшов. Але у кафе вже людей 20.

Віктор. З вашими зборами скоро нікого не залишиться.

Ма. Іменинницю можна і зачекати.

Віктор. Забагато їй честі.

Анна. Дуже круті навушники, дякую.

Ма. Так багато часу вже пройшло.

Анна. Я не настільки і доросла.

Віктор. Занадто я б сказав....О, нарешті хоч вираз обличчя не "я вас усіх ненавиджу". Можеш же бути людиною.

Анна. Залишу цей вираз для зустріч з тобою.

Ма. Мені здається, нам вже час.

Віктор. Вже всі зачекались.

Анна. Вибач мене.

Ма. Головне, що зараз все нормально.

Анна. Ви спускайтесь, я зараз одягну светр від бабусі, і підійду.

Віктор. Без светра вона тебе точно не впізнає. 

Мати обіймає Анну

Мати та Віктор виходять з квартири  

тиша 

Анна іде на кухню. 

тиша 

Приносить звідти стілець. 

тиша 

Вставляє навушники у вуха

Підключає їх до телефону

тиша 

Вмикає музику

Сідає на стілець 

тиша 

Піднімається

Йде до кімнати 

тиша 

Виносить мотузку

Чіпляє

Робить зашморг

Стає на стілець

Просовує голову в зашморг 

Стоїть 

Вимикає музику

Набирає номер

Гудки

Фінал.



 

Текст створено в рамках драматургічної лабораторії ТИЖДЕНЬ / DRAMLAB / NEO 2021 року за підтримки Українського культурного фонду.