Медитація

Медитація
  • Автор: Софія Гальченко
  • Місто: Новобіла
  • Рік: 2021

Зарема - лисиця

Мартін - хлопець

Лея - мама лисиці

Ернест - батько Мартіна

Клім - батько Зареми

Меліса - мама Мартіна

Гелія - панда-екзамінатор

 

Сцена 1. Медитація

Вечір. У кімнаті стоїть стіл, на якому горить лампа розжарювання, освічуючи все жовтуватим світлом. Поряд стоїть ліжко, заслане  синьою ковдрою. Хлопець відкидує ковдру, лягає. Бере навушники. Заходить на ютуб і починає шукати медитацію. Медитація прощення, медитація успіху, медитація здоров’я, медитація - зустріч із тотемною твариною… о! це підходить! Хлопець лягає, кладе руки вздовж тулуба і закриває очі.

Голос (на фоні грає музика для медитацій): медитація-зустріч із твариною-провідником допоможе вам відпустити негативні думки, заспокоїть розум і допоможе вам зустрітись із вашою тотемною твариною.  Ляжте так, щоб вам було зручно.

Хлопець йорзає і трішки міняє свою позу.

Голос: ви дихаєте і поступово ваше дихання стає спокійним і рівним.

Хлопець робить глибокй вдих і повільний видих.

Голос: тіло розслаблене, а м’язи стають теплими і м’якими.

Хлопець (відчуття): тіло обмякає і ніби глибше занурюється у ліжко.

Голос: дихайте спокійно і повільно. Відчуйте як повітря заповнює легені. Дозвольте повітрю повністю виходити з легенів.

Хлопець глибоко і повільно дихає.

Голос:  І як тільки  стане комфортно -  можно буде помітити як поступово починаеться відпливання кудись глибоко-глибоко.

Хлопець (відчуття). Здається, ніби кімната стає то малесенькою, то величезною. Ніби ліжко то провалюється вниз, то стає невагомим.

Голос: і можливо мій голос починає звучати ніби здалеку (звук голосу ніби бубнить із-за стіни, але чути розбірливо) і стає все менш і менш важливим. І ви можете відчувати все що забажаєте, будь-які відчуття.

Хлопець (відчуття): Невагомість.

Голос (знову нормальний): перевірте чи не залишилось десь у тілі зажимів або інших неприємних відчуттів.

Хлопець відчуття: напруження і легкий біль у плечах. 

Голос: щоб відпустити напругу - на мить направте на неї всю свою увагу і просто дозвольте їй піти, розчинитись. Дозвольте собі розслабитись.

Хлопець (відчуття): Поступово плечі обмякають і розкриваються, щільно прилягаючи до простирадла.

Голос: Відчуйте як тепла енергія входить у вас, проникаючи крізь ґрунт, піднімаючись догори. Уявіть красиве сильне дерево. Енергія заходить через пальці і ступні ніг, всмоктується, як вода всмоктується корінням дерев. Ви можете відчути теплу енергію.

Хлопець (відчуття): Ноги починають відчуватись так ніби їх помістили в теплу воду. Ноги ніби налиті медом. Ноги майже не відчуваються.

Голос: тепла енергія настільки сильна, що ви навіть відчуваєте легенький вітерець. Над вами світить повний місяць і видно зорі. Ви помічаєте, що лежите в траві.

Голос: можливо ви чуєте звуки цього місця.

Хлопець (відчуття): Чутно плескіт хвиль і шелест трави.

Голос: зробіть  глибокий вдих.

Хлопець (відчуття): трішки солоне повітря, запах квітів і сирої землі.

Голос: зверніть увагу на приємні відчуття у тілі.

Хлопець (відчуття:  Відчуття повного розслаблення і невагомості.

Голос: Ви розслабляєтесь тут в цьому приємному комфортному місці. Просто дозвольте собі побути тут.

Голос: ви вбираєте енергію, всього того, що вас оточує. Побудьте трішки тут і відпочиньте, доки мене не буде чутно.

Тиша. Хлопець сідає на кручі.  Наростаючи чутно плескіт хвиль.

Голос (через хвилину):  Так, добре. Ви бачите як до вас із неба прямує світла цятка. Цятка повільно наближається, збільшується і ви розумієте, що це хмара світла. Відчуйте, як зверху на вас спускається хмара іскристого м'якого світла. Вона м’яко окутує вас.

Хлопець відчуття. Тепло на шкірі ніби від сонця.

Голос. Біле світло у вас. Ви в білому світлі. Ви - це світло. Світло - це любов . Ви - це любов.

І зараз ви готові відправитись на зустріч зі своїм духовним провідником -твариною. Вона скоро прийде сюди. Уявіть зараз, що десь на відстані ви бачите силует, який повільно йде до вас.

Хлопець бачить десь далеко пляму на фоні темно-синього неба.

Голос. Ви розумієте, що це ваша тварина-провідник. Якщо хочете - можете піти їй на зустріч, або можете залишитись і зачекати на нього.

Хлопець сидить і чекає. Повільно підходить велика лисиця. Хлопець обіймає її, занурюючи руки у густе хутро. Відчуває тепло.

Голос: Ви розумієте, що вам не потрібно говорити, ви можете спілкуватись один з одним подумки.

Хлопець подумки:от було б класно, якби ти завжди була поруч

Лисиця подумки : я і так завжди поруч.

Голос на фоні стає бубніти, стає нерозбірливим і взагалі замовкає.

 

Сцена 2. Розмова

Дія відбувається у вітальні. Вона має форму сфери. Стіни мають оливковий колір. На стелі три круглі вікна, тілесного кольору. На круглому білому ліжку із закритими очима лежить Клім. В іншому кінці кімнати сидить Зарема. Вона закриває очі і через мить з'являється голограма у повну величину Леї. Вона легко посміхається, ніби не виявляючи емоцій.

Зарема: привіт, мамо.

Лея(беземоційним голосом): привіт! Як у тебе справи?

Зарема: добре, а в тебе?

Лея(посміхаючись широченною посмішкою): у мене все чудово. Що з татом поробляєте?

Зарема: та от вчора дивились спогади із мого першого звоника.

Лея: Як справи у школі?

Зарема: загалом все ок, але нервуюсь через іспити, бо вже весна.

Лея: оо і справді вже весна, час так швидко йде. Дерева цвітуть?

Зарема: так, цвітуть. Завтра будуть іспити, щоб ти могла мені порадити? Як ти готувалась до теми "права тварин"?

Лице Леї на мить зависає, зникає посмішка, лице стає беземоційним. Поверх її лиця з'являється напис "помилка". Напис зникає і зявляється наступний напис "завантажити моди для продовження розмови?". Зарема натискає "ні".

Батько: та завантаж ти вже моди. Ніколи довше 2 хвилин не розмовляєш з нею.

Зарема: я хочу говорити із її справжньою версією, а не із шаблонами.

Батько: чому ти впевнена, що вона не говорила б цими шаблонами?

Лисиця(палко говорить): бо вона…

Ошийник голосно пищить і мигає, перебиваючи  її голос.

Батько: припини думати про це! У тебе вже зняло 100 балів за негативні думки! Зніме 200 - і тебе не допустять до екзаменів!

Зникає голограма, Зарема закриває очі, робить глибокий вдих і видих.

Світло гасне.

Голос: ви відчуваєте, що вам добре тут і зараз. Можливо із кручі лиману ви перенеслись у ліс або додому. Уявіть місце, де вам буде комфортно і затишно.

Голос починає бубніти, стає нерозбірливим і замовкає.

 

Сцена 3. Батько

Вітальня. Вздовж стіни стоїть довга стінка коричневого кольору, білі дерев'яні де-не-де облуплені вікна завішені фіранками. Батько Мартіна сидить на складеному дивані пісочного кольору і дивиться телевізор. Мартін заходить і сідає біля нього.

Батько: ти вже прийшов? Як там в школі?

Мартін навмисно намагається не повертатись до батька лівою стороною лиця.

Мартін: все нормально.

Батько грубо повертає його лице до себе, дивиться на синець .

Батько: тебе, що знову били? Ти дав здачі?

Мартін опускає голову і заперечно хитає головою.

Батько голосно зітхає .

Батько: Мартін, потрібно давати здачі, якщо не хочеш щоб тебе травили все життя.

Мартін: вони ж мене вб'ють, якщо я дам здачі.

Батько: так знайди собі друзів. Гуртом і батька легше бити.

Мартін: як?

Батько: ну сходи на річку пограти в ладки чи у футбол. Чим там зараз молодь займається?

Мартін: добре, я спробую.

Батько: ну так йди.

Світло гасне.

Мартін йде по дорозі, ноги в пилюці.

Мартін: знайди друзів, знайди друзів. Сам тіки й знає що тєлік дивиться, раз в три роки в гості виходить.

На роздоріжжі Мартін вагається і повертає на доріжку, що веде до пагорбів, а не до річки. Вилазить на найвищий. Сідає і дивиться.

Мартін (подумки, згадуючи лисицю): цікаво було б побачити тебе у житті.

Голос: ви розумієте, що навіть можете подорожувати у інші світи. Ви розумієте, що можете створити власний світ.

Голос починає бубніти, стає нерозбірливим і замовкає.

 

Сцена 4. Екзамен

Кімната зі світло-блакитними стінами без меблів, вікон і будь-яких оздоблень. В колі сидять різні тварини і люди. Вони сидять колом, але повернуті до центру спиною.

Гелія (подумки до всіх): доброго дня! Настав визначний день для вашого майбутнього. Бо саме сьогодні, в залежності від ваших результатів екзамену ми дізнаємось, в якій епосі ви будете жити своє наступне життя. Нагадую, що є 5 рівнів, на які ви можете здати тест. 1-29 - перший рівень (потрапите на 2 млн років назад), 30-49 балів - другий рівень (Античність), 50-69 балів - третій рівень (Середньовіччя), 70-89 балів - четвертий рівень (Новий час) і найвищий 5 рівень - 90-100 балів (Майбутнє). Щоб запобігти списуванню ви підписали згоду на те, що в стінах цієї школи будуть зчитуватись не лише ваші словесні, але і візуальні думки. По завершенню тесту школа не матиме більше доступу до ваших візуальних думок. На виконання тесту у вас є 1 година. Тож бажаю вам успіху. Можете починати. 

Всі закривають очі.

Зарема переноситься в уяві в чорну невелику кімнату. Бачить перед собою екран і перше запитання:

1.Поява першого керамічного посуду - це характерна риса епохи?

А палеоліту

Б мезоліту

В енеоліту

Г неоліту

Зарема обрала варіант і перейшла до іншого питання

2. Позначте 3 твердження, які стосуються Авакума Великого?

А створення Кулунської республіки

Б видача Ревійського маніфесту

В вбивство Евлампія ІІІ

Г прийняття закону щодо захисту прав тварин

3. Потребу здобуття незалежносты парнокопитних вперше обгрунтував…

А Корнеліус Блант у посланні «Як будувати власний хлів?»

Б Елінора Бутчер у творі «Від скотини до «людини»»

В Анструтер Гант у праці «Вольності рогатих»

Г Сайлас Лорен  у брощурі «Вольності тварин»

Зарема відповіла на всі запитання і впоралась із завданням ще до того, як пройшла година. Вона відкрила очі і опинилась знову у світло-блакитній кімнаті без меблів. Всі, як і раніше, сиділи у колі із заплющеними очима. Панда закрила очі, щось перевіряючи. Відкрила очі і кивнула Заремі, даючи знак, що та може йти.

Зарема подумки: до побачення.

Панда: до зустрічі.

Зарема вийшла надвір. Сонце нещадно палило.  Пашіло теплом від бетону навколо. Лисиця мовчки йде додому по тротуару поміж височезними будинками. Грає пісня «Тонкая нить» групи «Улица Восток».

Зарема повертається додому і заходить у вітальню. Клім сидить на дивані.

Клім: ну як екзамен?

Зарема: не знаю, ще не казали результати.

Клім: а по відчуттям?

Зарема: гадаю, що буде приблизно 85-95.

Клім: чому не впевнена на 90?

Зарема: було складне запитання про Кассіуса Асквіта  і  Елмера Вударда.

Клім: чому ти не підготувалась як слід?

Зарема: я готувалась.

Клім: чому ж не написала?

Зарема: я розгубилась.

Клім: ти ж знаєш, що ти тепер потрапиш у Новий час, а не в Майбутнє.

Зарема: але ж можливо у мене буде 90 балів.

Клім: а у рейтингу ти якою будеш, а?

Зарема: ну Новий час також непоганий

Клім: та зважаючи на ставлення до тварин і відносини між людьми, я не дуже впевнений, що це найкраща епоха для тебе.

Зарема: ти сердитий, що я не склала іспит?

Клім: якщо чесно, то мені всеодно.

Зарема: знаєш, інколи мені взагалі здається, що я народилась не в той час.

Клім:  Ну от тобі і буде можливість пожити в іншу епоху. Не телефонуй мені, будь ласка, бо я буду у відрядженні. Можливо, ще колись з тобою і побачимось, якщо не витратиш там усі свої бали. Знайомі мені говорили, що їх рідні витрачали у інших епохах всі бали, бо там же немає ліміту на негатив  як у нас. І якщо ж ти витратиш всі свої бали, то залишишся в Новому часі до кінця свого життя і помреш як звичайна тварина того часу. Мабуть це жахливо. А можливо і ні. Хто знає, як це жити, не думаючи. В інших епохах легко піддатись потоку негативу. Кажуть, засмоктує. Так що сподіваюсь в тобі буде досить внутрішньої сили ,щоб не піддатись пагубному впливу.

Зарема: добре тату, я робитиму все так, як нас вчили у школі.

Зарема вмикає голограму матері. Як і минулого разу, Лея говорить механічним голосом і у неї на лиці натягнута фальшива посмішка.

Зарема: привіт мамо!

Лея: привіт, сонечко.

Зарема: я склала іспит приблизно на 88 балів.

Лея (голосом з гугл-перекладача): оцінка 88 балів -  за оцінкою за національною шкалою дуже добрий результат.

Зарема: І я потраплю у Новий час.

Лея (голосом із гугл перекладача): новий час відомий своєю богатою природою і розквітом розвитку людства. Переддень перед Добою пітьми.

Зарема: Мамо, а як свого часу склала іспит ти?

Лице Леї на мить зависає, зникає посмішка, лице стає беземоційним. Поверх її лиця з'являється напис "помилка". Напис зникає і зявляється наступний напис "завантажити моди для продовження розмови?". Зарема натискає "ні".

Зарема (вже у пустій кімнаті): бувай, мамо.

Зарема і Клім у вітальні

Зарема: Тату, а чому мама померла?

Клім: бо її бали анулювались.

Зарема: чому?

Клім (через візуальні думки показуєщо про це не потрібно говорити (не знаю через які саме картинки)) він показує що не можно про це говорити, бо це тема табу.

Клім (з удаваною посмішкою, що дуже контрастує із попередньою його реплікою): навіщо думати про погані речі, що вже стались? Мама все одно ж завжди з нами на зв’язку. Адже так?

Зарема: лише набір її шаблонних фраз, а не вона.

Клім: всі ми набір шаблонних фраз. Та що ми все про минуле говоримо. Коли буде твоя телепортація?

Зарема: через годину.

Клім: коли будеш виходити в школу?

Зарема: Через 15 хвилин. Ти будеш сумувати за мною?

Клім: сказати чесно?

Зарема: так.

Клім: не дуже.

Зарема: я мабуть теж. Це погано?

Клім: а що добре?

Зарема: теплі стосунки

Клім: а вони в нас що погані?

Зарема: ні, вони просто ніякі

Клім: як на мене, то вони кращі, ніж у багатьох твоїх однокласників. У деяких  взагалі не живі батьки, а лише їх голограми. Так що тобі пощастило.

Зарема: мабуть так. Дякую тобі, тату. Я маю вже йти.

Обіймаються.

Зарема: бувай!

Клім: сподіваюсь, ми ще побачимось, хоча б у твоїх снах.

Зарема йде по вулиці. Навколо милькають вогні, яскраві кольори, різка зміна різних звуків, навколо неї височезні будівлі, що тягнуться все вище і вище до самого неба. Будівлі то ростуть, то зменшуюються, як ртутний стовпчик у термометрі.

Зарема заходить у школу до того ж кабінету, де проходив екзамен. Панда кивком голови вітає Зарему і запрошує до кола, де вже сидять всі її однокласники.

Через конфеденційність ніхто не знає, хто на який бал склав іспит. Також учням заборонено говорити між собою на будь-які теми.

Зарема сідає у колі на своє місце і закриває очі.

Перше, що вона бачить перед очима – у пітьмі перед нею загораються дві вогняні вісімки. 88 балів. І напис знизу «Новий час». Зарема прейшла далі. Наступний напис: «ви погоджуєтесь із даним результатом?» Зарема обирає «так». Наступний напис: «Ви готові перенестись у свою епоху?» Зарема обирає «так». Перед нею висвічується віконечко, в якому видно вершину пагорбу, ясне небо і зелену траву. Поступово це вікно більшає і наближється. Пейзаж ніби окутує Зарему і змикаєьтся навколо неї. Тепер Зарема стоїть лапами у зеленій траві і її хутро розвіює степовий вітер.

Голос: ви пірнули дуже глибоко у свою підсвідомість. Ви розумієте, що можете притягувати позитивних людей і позитивні обставини у своє життя. Просто дозвольте цьому статись.

Голос починає бубніти, стає нерозбірливим і замовкає.

 

Сцена 5. На пагорбі

(Зі школи Зарема переноситься на пагорб. Вона зустрічає Мартіна. Спочатку Мартін її лякається. Але поступово вони починають говорити подумки, що сильно шокує Мартіна. Дивляться на захід сонця.)

Зарема роздивляється навколо. Десь недалеко закричав птах і Зарема підскочила від несподіванки. Вона подивилась на свої лапи. Було незвичо відчувати м’яку землю, а не бетон під ними. Трава колола у подушечки на лапах. Зарема вдихнула запах. Запах сирої землі і молодої трави. Зарема почула звуки музики (чи просто кроків) і пригнулась. Недалеко від неї сидів Мартін. Вона сміливо підійшла до нього і стала перед ним. Мартін підскочив і позадкував від неї. Його колонка  випадає і тепер лежить між ними. З неї на всю гучність грає пісня «Deceptacon». Мартін не може втекти, бо впустив колонку, але не може її забрати, бо боїться, що лисиця накинеться на нього.

Зарема (подумки): привіт! це Новий час?

Мартін в ступорі витріщається на неї.

Мартін (подумки до себе): що це була за думка? Що за голос у моїй голові. Я що, божеволію? (може ізминить цю строчку)

Зарема: о, ти все-таки вмієш говорити подумки! Я думала, що люди дурніші. Так це Новий час?

Мартін: Це ти говориш??? Як?

Зарема: не знаю, воно само так виходить. Так це Новий час? Я туди потрапила?

Мартін: Час? Не знаю. Мабуть приблизно 8 вечора.

Зарема: все таки ти не такий розумний, як здалось на перший погляд. Я питаю не про годину, а про епоху.

Мартін: як ти сказала? Новий час? Ну, мабуть зараз він. Точно не знаю, бо я хворів, коли проходили по історії тему епох. А чому ти вмієш говорити подумки?

Зарема: ну взагалі я не знаю, чи можу з тобою говорити, так що я тобі не відповім.

Мартін: Окей. Хочеш печива? У мене є вівсяне.

Зарема: Давай.

Сідають. Мартін відкриває темнозелену сумку і дає Заремі печиво.

Мартін: а ти із майбутнього чи із минулого?

Зарема: залежить від того, з якого боку подивитись. Для тебе із майбутнього.

Мартін: а ти розкажеш про те, як сюди потрапила чи тобі не можна розповідати про себе?

Зарема: давай якось трішки пізніше, бо у мене крутиться голова від зміни клімату і часу.

Мартін: добре.

Зарема: подивись як гарно. Я ніколи не бачила раніше такого красивого заходу сонця.

Мартін: чому?

Зарема: бо навколо одні височезні будинки і я  рідко бачу як воно сідає не за будинок а за пагорб.

Сидять хвилину мовчки і дивляться на захід.

Мартін: ти брала телефон?

Зарема: ні, в мене немає телефону, а навіщо він тобі?

Мартін: хочу сфотографувати захід сонця.

Зарема: так запам'ятай його і потім просто повертайся до нього подумки, коли захочеш.

Мартін: я так не можу.

Зарема: знаєш, коли у людей не було гаджетів, вони насолоджувались красою навколо себе, а не дьоргались, щоб сфотографувати все, що двигається.

Мовчки дивляться як сідає Сонце.

Зарема: а от у мене вдома прослуховуються думки. Конфеденційно можно думати лише  картинками. Але коли ти спиш, то картинками не подумаєш, правда ж? І дуже часто сюжетами книг і фільмів стають саме такі дивні і стидні сни, які часто зливають. От наприклад, я тобі говорила, що в нас рівноправ'я тварин і людей і що якщо ти вб'єш когось і про це дізнаються, то твої бали одразу анулюються і ти помреш. Є люди, які вбивають тварин і часто буває так, що саме через сни вони паляться. Їх мучають кошмари, які неможливо контролювати. Одна жінка їла рибу, а вночі їй снилось, що вона плаває у багряних ріках з крові. По цьому сюжету недавно вийшов фільм. Але також часто через сни бувають хибні звинувачення і арештовують невинних людей. Отак от.

Мартін: ого жесть, але це ж мабуть складно, думати без слів?

Зарема: в дитинстві складно, але з часом звикаєш. Саме через це в дитинстві батьки і діти тримають дистанцію у відносинах.

Мартін: а ви п'єте молоко?

Зарема: взагалі це не заборонено, але це вважається збочинством. Є тварини які продають своє молоко.

Мартін: а ти колись пила молоко?

Зарема: так, але мені не сподобалось. Тільки нікому про це не говори.

Мартін: добре.

Мартін: а чому в тебе немає телефону?

Зарема: бо у нас все автоматизовано і можно всім керувати подумки.

Мартін: але ж у вас, по суті, немає особистого життя.

Зарема (задумливо): не знаю, якось про це не думала. Мабуть, так, але це вже не так і погано.  От в тебе часто буває так, що маєш думки, але не можеш їх сформулювати?

Мартін: ну так, досить часто

Зарема: так в моєму випадку такої проблеми зазвичай немає. Може побігаєм?

Мартін: давай

Бігають. Сонце сідає і стає темно.

Голос: якщо щось відвертає вашу увагу або вам складно зосередитись на думках, то просто зверніть всю вашу увагу дихання. Зробіть глибокий вдих. Відчуйте, як піднімається ваша грудна клітина. Зробіть видих. Відчуйте, як повітря виходить із ваших легень.

Голос починає бубніти,стає нерозбірливим і замовкає.

 

Сцена 6. Щоденник

Пізно ввечері Мартін повертається додому. Він заходить у вітальню. Працює телевізор. Батько сидить на дивані.

Мартін: чому не спиш? Вже пізно.

Ернест: тебе чекаю.

Мартін помічає у руках батька свій щоденник

Мартін: де ти його взяв?

Хлопець намагається його забрати. Ернест не відпускає блокнот і із нього починають вилітати наклейки, папірці, сушені квіти і листки.

Ернест: лежав на столі. Що, забув заховати?

Мартін: ти не маєш права його читати!!

Ернест: ах, це я не маю права?

Ернест б'є Мартіна в лице.

Ернест: це правда?

Мартін: що?

Ернест: що ти пишеш тут (він потрусив щоденником прямо в хлопця перед носом).

Мартін: ні, це замальовки для моєї майбутньої книги.

Ернест (б'є хлопця): не бреши! Те, що ти батька дуриш і прогулюєш школу, лазячи незрозуміло де, це теж вигадка? І що синці тоналкою ти замазуєш, щоб мені не казати -  теж вигадка?

Мартін мовчить і дивиться в підлогу.

Ернест: я до тебе балакаю?

Мартін піднімає очі і дивиться на батька.

Ернест: і про медитації пишеш. (спеціально писклявим голосом) Знімають стрес…  від чого у тебе стрес? Ти хоча б знаєш як тобі  в інтернеті мозги промивають?

Ернест: і батька обсираєш у своєму щоденнику. Ти ж завжди смієшся із моїх анекдотів! А тут ти кажеш, що вони недолугі. Якщо не можеш сказати у вічі, то хоча б не говори за спиною!

1 спогад  Мартіна.

Початок травня, все вже буяло зеленню, але було трішки прохолодно. Ернест і Мартін Ходять в резинових чоботях із мішками по болоту.

Ернест: Мартін! Йди сюди! Він тут не один.

Ернест і Мартін починають шаритись по дну руками. Нащупують рибу. Вона починає звиватись і заляпує їх багнюкою.

Ернест: гарні, зараза. О давай я тобі анекдот розкажу, доки не забув. «Блондинка у ванні: -Мам, дай шампунь! –Так їх же там повно. – Тут написано для сухого волосся, а я його вже намочила!»

Ернест починає гиготіти і гепає Мартіна по плечу. Мартін удавано сміється.

Мартін (жартома): Давай роби, гигикає він.

Ернест: я тобі покривляюсь! Ну що, багато риби в тебе?

Дивляться у свої мішки.

Ернест: нормально. Давай перекурим.

Сідають на суху землю. Ернест підкурює цигарку.

Ернест: мій дід розказував, що вони як побудували хутір на пагорбі, там де недалеко зараз село під лісом. Копали вони погріб. І коли копали, знайшли гроб. Відкрили його, а там скелет у вбранні нареченої.

мартін: і що із нею зробили?

Ернест: що, що. Назад закопали.

Мартін: і що жили на місці, де хтось захоронений?

Ернест: а що їм потрібно було робити? Хату валити і переносити далі?

Иартін: а чому так хоронили?

Ернест: вмерла молодою і незаміжньою. Раніше таких дівчат хоронили у вбранні нареченої. Раніше хоча б традиції поважали. Ну що, відпочив?

Мартін: так. А я от недавно десь в інтернеті читав, що похоронили жінку із перстнями і золотою цепочкою. Вночі після похорон на кладовище прийшли два чоловіки і відкопали її, щоб забрати прикраси. А вона прокинулась. Уявляєш? Відкопали, а вона жива. Ото в них шок мабуть був.

Ернест: от ти про прикраси згадав. А я по телевізору бачив, що сорока собі повне гніздо прикрас наносила. Хотів би я собі таку пташку.  Ну, сиди не сиди, а п’яним не будеш. Ходімо далі ловити.

Повернення до реальності(якось зробить через медитацію)

Ернест: Не маю права.. . Ти що справді вважаєш мене жахливим батьком?

Мартін плаче і заперечно хитає головою.

Ернест підходить до Мартіна, обіймає однією рукою за плече.

Ернест: я ж для тебе як краще хочу.

Наступної миті Ернест штурхає Мартіна, дає йому щоденник і запальничку.

Ернест: Пали. І не дай бог, я ще раз знайду у тебе дівчачий соплистий щоденник про медитації і плітки, повір мені, я сам тебе придушу. Зрозумів?

Мартін плаче, киває головою і дивиться на те, як горить папір.

Голос: якщо думки не дають вам розслабитись, то просто дозвольте їм бути. Спостерігайте за ними так, як ви спостерігали б за перехожими. Відмічайте їх, але не заглиблюйтесь у них. Просто спостерігайте за ними.

Голос починає бубніти,стає нерозбірливим і замовкає.

 

Сцена 7. Печена картопля

Той же вечір. Мартін приходить на пагорб і кличе Зарему. Та приходить.

Мартін: я  тепер буду жити тут.

Зарема: (сміючись) чому?

Мартін: бо посварився з батьком.

Заркма: через що?

Мартін: він прочитав мій щоденник і йому там не все сподобалось.

Зарема: для тебе це так важливо? Це ж просто твої думки і все.

Мартін: Це МОЇ думки. Те що у вас немає і сантиметра приватності ще не заважає мені оберігати свої цінності.

Зарема: та добре, не починай.

Мартін: Я тут їжі взяв. Хочеш тушонки?

Мартін дістає банку з м’ясом.

Зарема підскакує до нього і говорить йому подумки: не думай словами! Візуально! Лише візуально! (Починає рити яму).

Мартін здивовано: що ти робиш?

Зарема: ти що дурний? Ти приніс М'ЯСО його потрібно заховати і тікати звідси.

Мартін: Заремо, ми не у тебе вдома, ми у Новому часі, заспокойся. Їсти тут м’ясо - це так же ок, як у вас читати думки один одного.

Зарема(знічено): якось ніяк не можу звикнути, що я не вдома

Мартін так хочеш спробувати?

Зарема: та це ж заборонено..

Мартін. Лише у вас.

Мартін відкриває банку, дістає ложкою шмат м’яса і кладе перед лисицею на газету.

Зарема відкусює маленький шматочок і повільно жує, відкусює більший і з’їдає все.

Зарема: а це смачніше, ніж я думала.

Мартін: а ви їсте хліб? Ну, я маю на увазі дріжджі. Типу, це ж також живі організми

Зарема(сміючись): може нам ще й бліх не виводи і комарів не ганяти? Звісно їмо. Вони ж хоч і живі, але ж не розумні.

Мартін: типу вони не виступають за свої права, а отже і не є важливими?

Зарема: щось таке. Та що ти докопався, у вас он взагалі м’ясо їдять. Не здивуюсь, якщо і людське теж.

Мартін(відповідає уїдливо): не хвилюйся не їдять. А от мені ще цікаво дещо. Тварини різних видів можуть укладати шлюби?

Зарема: Такі шлюби не заборонені, але майже завжди розпадаються через різність менталітетів.

Мартін: а люди можуть одружуватись на тваринах?

Зарема: Люди? У нас немає людей вже декілька тисяч років. Я знаю про них тільки з історії, (подивившись на Мартіна) ну і трішки особисто. Вони самознищились після приходу до влади володаря Казбека Великого. Він пропагував релігію, яка мала на меті очистити планету від людей. Йому це успішно вдалось. От тільки я не здивуюсь, якщо він тоді помер. Є багато різних гіпотез щодо зникнення людей із Землі. Багато хто вважає, що вони живуть на планеті, але переховуються. Але це все лише здогадки.

Мартін: і виходить у вас живуть лише тварини?

Зарема: ну так.

Мартін: жесть.

Мовчать.

Мартін: давай розпалимо вогнище. Я взяв картоплі. Можемо напекти.

Зарема: О давай! Я ніколи не їла печену

Мартін: що, справді?

Зарема: так.

Мартін: мені так хочеться комусь вилити душу. Ти не проти, якщо я тобі розкажу?

Зарема: звичано ні. Можеш розповідати.

Мартін: батько мене бісить Інколи я хочу,  щоб його у мене взагалі не було. Його оці тупі анекдоти. Про блондинок і «зустрілись раз американець, українець і росіянин». Наче тем більше немає. Ми виписуємо газети і щодня, коли снідаємо, він зачитує мені парочку анекдотів. Наче хоче прищепити мені почуття гумору. Ще мене бісить, що він перевіряє мій телефон і риється у моїх речах.

Зарема: а тобі було б його шкода якби він помер?

Мартін(задумавшись): ні

Зарема: мені мого також було б не шкода. До речі, мій тато збирає показники температури повітря по різним епохам. Весь час його немає вдома а коли він  і буває, то хворіє від зміни клімату і часових поясів.

Мартін: це він подорожує машиною часу?

Зарема: що? Звичайно ні! Він подорожує подумки. Ну як подумки. Він змінює простір навколо себе, але залишається у своїй кімнаті, якщо дивитись із його точки зору. Але якщо я зайду в його кімнату, то його не побачу, бо навколо мене інша реальність. Це досить складно пояснити, але суть в тому, що він це робить за допомогою уяви.

Мартін: ти теж так вмієш?

Зарема(сміючись): ні, так вміють лише одиниці.

Мартін: але теоритично я теж так можу?

Зарема: Кожен може. Але ти не дозволяєш цьому статись.

Мартін: а як ти потрапила сюди?

Зарема: Це відбувається у тебе в голові і частково у мене.

Мартін: але ж ти реальна!

Зарема(сміється):А ти впевнений, що ТИ реальний? Можливо ти  саме зараз подорожуєш по епохам?

Мовчать.

Мартін: дрова перегоріли. Час кидати картоплю.

Мартін: не вважай за грубість. А чому вмерла твоя мама?

Зарема: вона вмерла, бо її бали онулились. Я не знаю чому, бо у нас це тема-табу. А коли вона вмерла, мені був лише рік.

Мартін: співчуваю.

Зарема: взагалі я можу говорити із її проекцією. Вона майже жива, але дуже холодна. Ти теж ніколи нічого не кажеш про свою маму.

Мартін: вона вмерла.

Зарема: давно?

Мартін: 5 років тому

Зарема: чому?

Мартін(замнувшись): я не можу тобі сказати.

Зарема очікуально на нього дивиться.

Мартін: ти справді хочеш знати?

Зарема: так, я ж розповіла про свою маму.

Мартін: ну її вкусила лисиця і вона вмерла від сказу. Я пам1ятаю, як їй різко стало погано. Вона лежала у ліжку із температурою і майже весь час мпала. Мене відвезли пожити до родичів. Додому я повернувся після її похорон)

Зарема: співчуваю. А чому ти не хотів говорити про це?

Мартін: бо ти лисиця.

Зарема: і що?

Мартін: я подумав, що тебе це може образити

Зарема: ну не я ж її тоді вкусила. Хоча знаєш, мої бали можуть обнулитись у кожну мить і я не знаю, що зі мною станеться. Можливо я помру, можливо залишусь такою як зараз, а можливо стану взагалі монстром.

Мовчать хвилину.

Мартін: Мені здається, що з тобою нічого не станеться. Ти ж не робиш нічого протизаконного?  Картопля, до речі, мабуть вже готова.

Зарема: я говорю на теми, на які не варто було б говорити.

Їдять картоплю.

Мартін: знаєш як мене тато навчив? Потрібно попіл відгребти і постелити щось на землю. І так вночі буде тепло від землі.

Мартін відгрібає попіл,стелить свою куртку і лягає.

Мартін: тепло.  Хочеш лягти?

Зарема: так.

Зарема лягає. Сплять.

Голос: Тиша. Момент повної тиші у вашому розумі. Відчуйте мить чистого розуму. Я залишу вас на хвилину, щоб ви змогли побути в цілковитій тиші і спокої.

Голос починає бубніти,стає нерозбірливим і замовкає.

 

Сцена 8. Кінець

Голос: Так, добре. Зараз наша медитація підійте до свого завершення. Поверніть всю вашу увагу на дихання. Знову почніть усвідомлювати, як піднімається і опускається ваша грудна клітина при кожному вдосі і видосі. Трішки пізніше, коли я вас попрохаю, порахуйте про себе від 1 до 5. На рахунок 5 ви заснете і будете спати спокійним і глибоким сном, щоб прокинутись тільки вранці, в потрібний вам час. І після того, як ви  прокинетесь, ви будете відчувати приплив сил і енергії, будете відчувати натхненняі позитивний настрій. Зараз порахуйте про себе від 1 до 5 і у власному темпі засинайте.

Тиша, що триває хвилину.

 Хлопець встає, витягає навушники, кладе телефон на стіл і вимикає лампу. 

 

 

Текст створено в рамках драматургічної лабораторії ТИЖДЕНЬ / DRAMLAB / YOUNG 2021 року за підтримки Українського культурного фонду.