Королева родео



Королева родео
  • Автор: Катерина Кіщинська
  • Місто: Київ
  • Рік: 2020
Королева родео
 
Ти: Мені часто сняться мертві діти. Точніше, вони не те що мертві, не нерухомі, а привиди мертвих дітей. Десь від 3 до 12 років. Кубрик стайл, в коридорі чи холі, самі або парочками, тримаючись за руки.
Психолог: Вони говорять з вами?
Ти: Ні
Психолог: Ви говорили з ними?
Ти: Ні
Психолог: Можливо, було б корисно дізнатися, що вони хочуть сказати.
Ти: Я не думаю.
Психолог:
Ти: Це просто діти в кошмарах.
Психолог: Добре, щось іще з повторюваних образів? Що вам сниться?
Ти: Не пам'ятаю. Парки розваг. Магістралі. Жуки, звичайно, робота, знайомі. Іноді ця жінка в блискучій сукні, але не пам'ятаю. Не важливо.
Психолог: А діти важливі?
Ти: Ні, я просто їх згадала, бо доречно, як відповідь на ваше запитання.
Психолог: А як ви знаєте, що вони мертві?
Ти: Ну, ні, вони не —
Психолог: Що вони привиди мертвих дітей?
Ти:
Психолог:
Ти: Я просто знаю. В снах іноді буває, що просто знаєш.
 
***
відділ Комунікацій
Рабочий день з 9:00 до 18:00.
Перерви по 15 хвилин що 2 години (необов'язкові).
Обід з 13:30 до 14:15.
Санітарний день кожної третьої суботи місяця.
Кожен співробітник має відмітитися в журналі перед початком робочого дня.
У разі поганого самопочуття або непередбачуваних обставин заздалегідь повідомте секретаря відділу телефоном чи електронною поштою.
Заробітня плата виплачується 1 числа кожного місяця.
Щоб отримати оплачувану двотижневу відпустку, домовтеся про дати мінімум за два місяці.
Ваш медичний план узгоджуйте з керівником відділу.
Будь-які питання, зауваження і скарги просимо надсилати на електронну пошту секретаря керівника відділу.
 
***
відділ Комунікацій
(поради Джі)
Приходить о 8:40. Сидітимеш поряд з Олею. Їй постійно дує і вона зачиняє вікна на вашій стороні офісу, якщо приходить перша. Прийдеш раніше за неї і відкриєш поширше. Вона не така щоб сперечатися. 
Почни курити. Хоч трохи. Це найкращий тімбілбінг.
Впевнися, що Олексій В., чорненький такий, побачив, як ти кілька разів не йдеш на перерву. Далі можеш розслабитися.
Не кажи нікому про джазові концерти.
Смійся з жартів, але не дуже голосно.
На корпоративах пий або кури травку, але не разом.
Потоваришуй з Лізою, Олею, Дмитром Олексійовичем. Привітливо вітайся з Олексієм В. Ніколи, ніде не залишайся на одиниці з Олексієм Д. Щоб там не було, його не звільнять.
Сміло бери каву в офісі. Принеси свою чашку, але вже після випробувального періоду. Також вітаються маленькі рослини та фото дітей. Не заводь дітей, умови декрету в нас жахливі.
Налаштуй пошту автоматично вставляти у кожен імейл твій підпис. 
Будеш ввічливою з прибиральницями, Люсею та пані Оленою, і до Різдва отримаєш пакуночок з домашньою випічкою. Можеш і їм щось підготувати, вони оцінять. Сheer up, Charlie. Все буде добре.
 
 
***
ти сидиш за столом в жовтій кофті, підборіддя на столі, і дивишся на рум'яне яблуко і високий стакан з холодним молоком.
Я більше до нього не піду. Це моє остаточне рішення. Мені не подобається, як він мене розгадує, з якимось пошлим задоволенням. Джі не скажу, хвилюватиметься, це рішення також остаточне. Приємно от так все вирішувати. Раз — і все. Чик — і проблема вирішена. Треба частіше так робити. Цього ранку їм яблуко і п'ю холодне молоко, бо сніданки це якесь збочення, але все ж їсти треба. Мій мозок швидкий. Усе моє тіло швидке. Лише шлунок завжди відстає, шумить в протесті, коли думаю про сніданок.
двома руками, наче дитина, береш стакан і випиваєш молоко
Доведеться шукати іншого. Цього разу м'якшого, менш впевненого чи просто когось молодшого. Так, молодшого, але все ще старшого за мене. Має бути не дуже складно. 
 
Встаєш, закидаєш рюкзак на плече, береш яблуко у руку, ідеш в коридор і одягаєш взуття, кладеш яблуко на полицю, довдягаєш взуття, повертаєшся на кухню, перевіряєш усі комфорки, перевіряєш праску, зачиняєш вікно в кімнаті, йдеш в коридор, береш яблуко, виходиш з квартири та зачиняєш на три з трьох обертів.
 
***
Заголовки на телефоні під стрічкою пошуку
 
ПЛР-тести на Covid-19 можуть давати хибно позитивний результат. Чому? — BBC Україна
'Friends': Matthew Perry's Chandler and Lisa Kudrow's Phoebe Weren't Originally Main Characters — Showbiz Cheatsheet 
У роботі “Приват24” стався масштабний збій — Технофан
КЕЙТ МІДДЛТОН ПОМІТИЛИ В СУКНІ ЗА 370 ГРИВЕНЬ — 5
Did You Know Weed Was Legal in India Till 1985? A Look at India's Long History with Cannabis — news 18
 
Пошукові запити:
психолог Київ, вчора, 19:05
психолог Київ 500 грн., вчора 19:13
як почати на новій роботі, вчора 21:45
анонімна вкладка, сьогодні 01:48
гугл карти, сьогодні 8:40
sweets — кав'ярня Sweets, вул. Васильківська, 19
маршрут від вашої локації до Sweets — 49, 40, 60 хв маршрути громадським транспортом
 
***
Ти і Джі сидите за столиком на терасі. Джі говорить. Ти киваєш і дивишся на людей за сусіднім столиком. Джі орудує над тарілкою ножем і виделкою. Ти крутиш в руках яблуко і думаєш про сигарети.
 
Офіціант тобі: Вибачте, але ми не дозволяємо зі своїм.
Ти: Так, так. прибираєш яблуко у сумку
Джі з гірчинкою: Це просто яблуко. 
Джі: Вони зовсім на нервах. Люба, яблуко це чудово. Подивись на себе, ділова, доросла, з яблуком.
Ти: 
Джі: Яблуко, це чудово, це прекрасно, але я продам свою душу за це, господи, що це, не важливо, я вже забула, як вони його обізвали, але ж це найкращий сніданок, це те, для чого придумали слово сніданок, так? — Пізанська вежа з пропеченого хліба, блискучих карамелізованих овочів, які нагадують спинки тарганів, зелених листків, з яйцем на вершечку, легко посмаженим, височіє на її тарілці. Вона розрізає яйце ножем і жовтогарячі краплі бризкають на скатертину — Ох! Я можу робити це вічно. Господи, про що ми говорили. Я відволіклась. Яблуко це чудово, а, а, а чи подзвонила ти додому?
Ти: Ще ні.
Джі: Подзвони.
Ти: Я подзвоню.
Джі:
Ти: Обов'язково.
Джі: Твоя мама хвилюється. 
Ти: Вона дзвонила?
Джі: Я дзвонила. Я здогадалася, що ти забудеш.
Ти:
Ти: Дякую. Я не забула. Просто —
Джі: Хей, я взагалі нічого. Я тебе прекрасно розумію. Своя хата, нове місто. Господи, я коли минулого руки вирвалася сюди, не дзвонила додому цілий місяц. Бо думала, вони ніколи мене більше не побачать. Ну, ти знаєш як воно. Так не роби як я. Оце. Просто подзвони їм.
Ти: Обов'язково.
Жовта крапка-пляма на скатертині — обличчя. Воно перед тобою, просто заплющило очі й закрило рота. Ти прикриваєш його серветкою.
Ти: Ти вибрала гарне місце.
Джі: Ти вибрала гарне місце для всього. Я тепер так хочу скоріше на роботу. Це буде чудово, мені тебе не вистачало.
Ти: Так, так — даруєш щиру посмішку — Тільки попереджаю, що ти рада недовго. Я до всирачки боюся виходити, я не відійду від тебе.
Джі: Господи, все буде добре. Я тільки за побути нянькою. Все буде добре. Просто не кажи нікому старше 30 “до всирачки”.
Ти: Добре.
Джі:
Ти:
Ти: Я піду, вже час.
Джі: Кидаєш мене, ну і кидай. З'їж що-небудь, я все бачу. Я зайду допомогти тобі завтра обставити квартиру.
Ти: Це не обов'язково.
Джі: Обов'язково, люба. Люблю тебе. Шуруй.
Ти: Па.
 
***
В автобусі:
контролерка
жінка середніх років у товстих окулярах
лисий чоловік
інший лисий чоловік в татуюваннях
група підлітків, яким належить звук
бабуся 1
бабуся 2
мертва дитина 6 років у підтяжках
бабуся 3
симпатичний хлопець
мертві діти-близнюки
з десяток інших другорядних персонажів, що притискають тебе до стінок автобусу
Ти: Вони не навмисно. Все добре.
Мертві діти: підбадьорливо кивають
 
***
сторінка зошита,
твій почерк:
масло
молоко
мука
хліб
яблука
цукор
кава
чай
згущенка
шоколад
макарони
мило
кондіціонер
сигарети — знак питання
прокладки
серветки
 
***
Джі, колева дизайну інтер'єру: Білі?
Ти непевно: Білі.
Джі, колева дизайну інтер'єру: За білими слід слідкувати.
Ти: Я не знаю, вони пасують.
Джі, колева дизайну інтер'єру: До твоїх коробок?
Ти: До усього.
Джі, колева дизайну інтер'єру: Може, тоді ролети?
Ти: Я б краще штори.
Джі: Як знаєш, але чесно, не бери білі.
Ти: Передай, будь ласка.
Джі передає запаковане у плівку: Подумай.
Ти: Я подумаю.
Джі: Це з дому? піднімає керамічну фігурку
Ти: Угу.
Джі: Це твоє?
Ти дивишся на Джі:
Ти: По фану.
Джі: Трофею — почесне місце. Ти будеш допомагати чи я сама твої манатки буду розбирати?
Ти: А давай, ти — манатки, а я вино дістану?
Джі дає стакан: Мені великий стакан. Помий тільки!
Ти ідеш на кухню і возишся з вином, штопору не має і ти намагаєшся відкрити його ножем.
Джі: Нарешті! Скарби!
Ти, грізно нависаєш над вином: Що?
Джі: Знала, що ти притягнеш макулатуру, я заради цих записників і прийшла.
Ти, ламаєш корок і намагаєшся прикрити це від Джі: Душу мою вивертаєш.
Ти робиш ривок і вино падає на підлогу. Пляшка розлітається на друзки. Ти — червона. Усе — червоне.
Джі підскакує. Вона біла.
Ти: Все нормально, все нормально.
Джі:
Ти:
Джі: Якщо таке станеться біля білої штори, капець твої шторі.
Ти: Я—  Чого б я вішала штору на кухні.
Джі: Подумай. Не порізалась?
Ти: Все нормально, все нормально. Там ще пляшка.
Джі: Я все зроблю. Геть.
Ти: Та я.
Джі: Давай, давай. Там ще багато розбирати. Як ти так. 
вона бурчить, ти ідеш по мікродрузочках скла
 
***
Ти, Джі й гітара валяєтеся на ліжку. В руках великы стакани з вином, Джі перебирає записники і альбоми, ти — книжки.
Джі: Ти така пафосна тут.
Ти: Це ти писала в моєму.
Джі: Я такого не пам'ятаю.
Ти: Дуже вигідно.
Джі: Дивись, люба, ти мені нічого не пред'явиш.
Ти: Хочеш Толкієна?
Джі: Не знаю, він милий?
Ти: Ой, та іди.
Джі: Пам'ятаєш ці?
Показує стопку фото
Ти: Це 10 класс.
Джі: Так, такі малі.
Ти: Не так вже й давно.
Джі: Ти була зовсім інакша, попереду всієї планети.
Ти: Мама вважає, я мала б залишитися ще на рік.
Джі пирхає: Вони б довели тебе до другого епізоду.
Ти: Це точно.
Джі: Нічого, мала, зараз ти у великому місті й побудуєш собі незалежне доросле життя.
Ти: Доведеться.
Джі: Хей!
Ти:
Джі до фото: Ви з ним гарно тут виглядаєте.
Ти:
Джі: Вже приїжджав?
Ти: Ні.
Джі: Мудило.
Ти: Я не запрошувала.
Джі: Не зрозуміла?
Ти: Ну, я зайнята зараз, сама ж бачиш.
Джі: 
Ти:
Джі: Окей, я сподіваюся, що ти така зайнята переїздом, а не думаєш морозитись. Не те, що ти думаєш кинути його і знайти когось тут. Повір мені, люба, міські хлопці з тобою будувати нічого не будуть, це одні тільки, бля, емоційні маніпуляції. Твоє життя, звичайно, твоє,
Мертва дитина за спиною Джі.
Джі: але не кидай хлопця, бо той залишився з батьками. Мертва дитина закриває руками рота Джі і ти чуєш її ніби з-під води.  Він і тебе знає, і твою менталку. Не треба за іншими бігати, шишок наб'єш.
Ти: Джі, я нічого ж. Просто ми на перерві.
Джі: А він знає, що ви на перерві?
В паніці мертва дитина сильніше натискає ручками на рота Джі, але їй байдуже. Мертва дитина червона.
Ти: Угу.
Джі: Добре, сорі. Я просто хвилююся за тебе. Нам всім потрібно мати когось. Просто не загуби хорошого хлопця.
Ти заплющуєш очі.
Джі: Вирубає?
Ти: Все нормально. Від вина сонна.
Джі: Слабачка.
Ти: Сама така.
Ти відкриваєш очі й дитини немає. Ви одні.
Ти: Закругляймося.
 
***
 
Повідомлення
Ти: Хей
❤️: Хей
Ти: Не хочеш приїхати?
❤️: Я вже сплю
Ти: Я бачу, приємних
❤️: прочитано
 
***
Анонімна вкладка гугл - 3:30
 
***
Ви впевнені, що хочете видалити контакт ❤️?
Так   Скасувати
 
***
Ти сидиш на підлозі на кухні.
Світло падає на ноги.
Вікно відкрито.
Усе Добре.
Температура повітря:
Зараз 18С°
Вдень 26С°
Хочеться співати.
Хочеться їсти справжній сніданок. 
Ідеш спати 
 
***
https://med.obozrevatel.com/
“Як справити гарне враження в перший день роботи”
Перехід на нове місце роботи — це завжди стрес і нервова напруга. З одного боку, перед вами відкриваються нові горизонти, що ваблять новими можливостями, а з іншого — ви перебуваєте на незнайомій території, де вас можуть очікувати всілякі пастки і небезпеки.
 
***
8:40 Прийшла на роботу.
8:47 Відкрила вікно.
9:15 Почала робити тренувальні завдання.
12:48 Закінчила робити тренувальні завдання.
13:00 Склала п'ять журавликів і одну жабку.
13:26 Зварила третю чашку кави.
13:37 Ліза у кафетерії: Повісити усіх.
Оля: Це просто діти з балончиками.
Ліза: Голову з плечей.
Оля: І рожі в червоне.
Ліза: Ну, хоча б щось цікаве за тиждень і мені подобається блакитна фарба. Треба буде сфоткати, може, я хочу таке додому.
Оля: Ти ж не місцева? Квартира своя?
Джі: Не місцева.
Ти: Зйомна.
Ліза: Зі зйомною нічого не зробиш. Живеш як в гостях.
Джі: Вона хоче білі штори.
Ліза і Оля: Ні, не хочеш.
Ти: Може, і не хочу. А що далі?
Ліза: В сенсі, іншого кольору штори. Або ролети.
Ти: Що далі на сьогодні?
Ліза: Ну, поки ніхто зі списку на твої листи не відповів, це все.
Ти: Оце — все?
Ліза, Оля і Джі: Все.
14:20 
15:55
16:17 Одна відповідь.
16:25 Відповіла на відповідь.
16:40 Три мертві дитини створили для тебе мовчазну виставу-інтерпретацію Лізової пісні.
18:10 Попрощалася з дівчатами.
18:17 Пішла з роботи.
 
***
19:30
Зустрічаєтеся з Джі біля Нової Лінії
20:05
Ніяково стоїш серед високих-високих полиць під балковим небом ТЦ.
Ти: Не знаю. Усе не те.
Джі: Ці коричневі хіба не класні?
Ти: Гмм.
Джі: Ці?
Ти: Не знаю.
      Депресивні.
Джі: Нормальні.
Ти:
Джі: Окей, давай веселіше. Може, блакитні?
Ти: Може, блакитні.
Джі: Ясно все с тобою. Окей. Як в бабусі, з квіточками?
Ти: 
Джі: Не дивися так на мене. Блін, просто так витратили дохєра часу. Давай хоч посуд тобі купимо.
Ти: Чашечок.
Джі з посмішкою: Чашечок.
Ви рухаєтеся стародавніми лабіринтами до відділу з посудом. Проходите повз ванні кімнати. Твій погляд ловить яскраве зелене. Фотоштора для ванної із жахливо відпіксельованою парою коней, що несуться полем. Ти зупиняєшся.
Джі: Ні.
Фотоштора пахне клейонкою з уроків малювання. Очі коней чомусь червоні. Таке абсурдне, аж хочеться посміхатися.
Джі у відчаї: Ти ж не дівчинка з конями.
Ти: Ніхто не побачить.
Джі: Я б молилася, щоб не побачили. Або просто не брала.
Ти: Це смішно.
Джі: Це марнування грошей.
Ти: Це остаточно.
Джі:
Ти: Та ладно тобі. Смішно ж. Знаходиш консультанта і він видає тобі запаковану шторку. Вираз обличчя абсолютно нейтральний. Забудь, думай про чашечки.
 
***
Ти: Найкращий спосіб не робити дурниць і не викликати своїм існуванням огиду — це завести собі мантру для самоконтролю. Одну чи десяток, залежить від того, наскільки поламана ваша голова. Їх можна повторювати за потреби і глибоко дихати. Мої мантри трохи схожі на правила життя. Мої мантри перед переїздом:
Більше слухай інших людей, менше — свій внутрішній голос.
Ти не вибирала своїх батьків.
Ти не вибирало це тіло.
Попустись.
Мий ступні щодня.
Це достатньо кави на сьогодні.
Це не достатньо води на сьогодні.
Сумна музика не для сумного настрою.
Пливи течією.
 
Ти: Мантри які я додала після переїзду:
Це заради грошей.
Зосередься.
 Не будь дитиною.
Гітара, прогулянки, собаки, французькі комедії, Джі, кольорові піджаки, нарізки на ютубі.
Ти: Останнє покращує мені настрій, треба нагадувати собі час від часу.
 
***
Хазяїн квартири абсолютно ніякий. 
Як хамелеон зливається з простором.
Стоїть навколішках біля ванни і показує тобі, що ти неправильно включила.
Хазяїн: Тут треба було розкрутити трохи. В коридорі є вимикач поряд з пробками, ясно?
Ти: Дякую, ясно.
Хазяїн: Точно ясно? Ні, давай я тобі ще раз покажу, щоб ти не дзвонила.
Виходите у коридор до панелі.
Хазяїн: Оце світло, у спальні і на кухні, як я казав, ясно? Оце вимикач. Він може заїдати, як сьогодні. Не треба мені дзвонити. Просто включи і виключи, і можеш ще там покрутити, ясно?
Ти: Дякую, ясно.
Хазяїн: Добре, тоді все. 
             Я ж не тобі здавав квартиру.
Хазяїн надягає свій абсолютно ніякий капелюх.
Ти: Мені.
Хазяїн: Жінка була старша.
Ти: Це мама.
Хазяїн: А далі теж мама буде платити?
Ти: Ні. Ну, наступний місяць так, але далі я.
Хазяїн: Ясно, все ясно.
 
***
Ванна кімната. На поличках розкладені речі. Ти набираєш ванну. Вода біжить гарним гучним напором. Сидиш в піжамі на краю ванни і дзвониш.
Ти: Хей.
Мама: Алло!
Ти: Джі казала, ти хвилюєшся.
Мама: Так, Лєночка мені подзвонила, а рідна дочка — ні. 
Ти: Мамо.
Мама:
Ти робиш жвавий голос: Вибач, але тут так чудово, звичайно, скучила, але я розпаковувалась, потім робота і зустрічі, і ми розставляли все, так. Так
Мама: Ти нормально?
Ти: Так. 
Мама: Це великий крок. Ти завжди можеш повернутися, ти знаєш?
Ти: Так.
Мама: Ти ходиш на зустрічі з Денисом Віталійовичем?
Ти: Так.
Мама:
Дитина біля ванни:
Мама: Ну добре. Не забувай. І як буде гірше, кажи.
Ти: Не буде.
Мама: Кажи.
Ти: Угу.
Дитина біля ванни, з нейтральним виразом обличчя, у жовтому платті:
Мама: Дати трубку татові?
Дитина хитає головою зі сторони в сторону.
Ти: Ні, я подзвоню окремо пізніше.
Мама: Добренько. Що тобі ще розказати?
Ти: Шо там?
Мама говорить у трубку.
Ти: Угу.
Мама говорить у трубку.
Ти: Угу.
Дитина мирно прихиляє голову до стіни.
Мама: З квартирою все нормально?
Ти: Нормально, без тарганів.
Мама: Чого ти одразу про тарганів, там таргани?
Ти: Ні, мам, немає тарганів.
Мама: А протягів?
Ти: І протягів нема.
Мама: Добре. Прибирай, щоб без алергії.
Ти: Угу.
Мама: Ти все розібрала?
Ти: Звичайно.
Мама: Що “звичайно”, не відкладай. І посуд не забудь.
Ти: Є в мене посуд.
Мама: Там же майже нічого немає. За таку ціну могли б і посуд. Ти ж пам'ятаєш, що в листопаді сама платиш?
Ти: Угу.
Мама: І далі ми більше гроші давати не будем.
Ти: Угу.
Мама: Що?
Ти: Я розумію.
Мама: Але ти завжди можеш повернутися.
Ти:
Мама:
Мама: Світлана питала про тебе.
Ти: Ну, передай привіт.
Мама:
Мама: Знаєш, я думаю ви з ним знову зможете зійтися.
Дитина насторожилася.
Ти: Мам.
Мама: Це всього кілька десятків кілометрів.
Дитина стає біля тебе.
Ти: Блін, справа ж не тільки в цьому.
Мама: Ой, і не таке...
Поки мама продовжує, дитина кладе руку на телефон. Ти відриваєш від нього руку. З мить дитина тримає його біля твого вуха. 
Мама: Тобі вже краще і він хороший хлопець.
Дитина кидає телефон у ванну.
Ти підриваєшся і вихоплюєш телефон з води. Ти одна. Ти мовчиш. Телефон мовчить. Ти видихаєш. Включаєш витяжку у ванній. Відкладаєш зламаний телефон. Сідаєш в піжамі у повну ванну і слухаєш рух повітря.
 
***
 Список покупок.
допис “рис”
 
***
Джі, повідомлення: Вже пізно, треба було просити в сусідів, доведеться купляти новий.
 
***
Список покупок.
“рис” закреслено
дописано “телефон”
 
***
Ти сидиш у власній квартирі.
Ніч.
Коробок немає.
Кімната пуста.
Незаповнена.
Ти вдягнена в домашнє, з гітарою в руках сидиш на ліжку.
Неймовірно виснажена.
Вчиш Queen of the rodeo — Orville Peck
Акорди куплету на англомовному сайті:
G  Bm 
Am   D
 G   Bm
Am  D
Мелодія дається тобі не дуже, але підспівуєш без проблем.
Очі зліпаються і ти відкладаєш усе до кращих часів.
 
***
День перший: Повідомила офіс про погане самопочуття, зробила неякісне вологе прибирання, подумала про те, щоб повісити штору у ванній.
День другий: Проігнорувала повідомлення на пошті, з'їла усі яблука, випила одну каву з молоком і чотири без. Не повісила штору у ванній.
 
***
Пошукові запити:
Ковбойський капелюх — головні убори — олх
 
***
День третій: П'ять хвилин ігнорувала дзвінок у двері, але Джі не пішла.
Джі: Ти жива?
Ти: Я жива.
Джі: Тоді якого ти не була на роботі?
Ти: Погано себе почуваю.
Джі: Подзвони.
Ти: Я не маю телефону.
Джі: У тебе є імейл, і фейсбук, і я думала в тебе є мізки. Тебе вже, вважай, звільнено. Розумієш? Завтра треба на колінах приповзти з якоюсь сльозливою легендою.
Ти:
Джі: Заварити тобі варення?
Ти: Я не маю варення.
Джі: Чай так чай.
Ти: 
Ти: Джі, це все не для мене.
Джі: Що?
Ти: Я загнуся на цій роботі, це не для мене.
Джі: Ця робота для тебе, люба. Ця робота для будь-кого, хто не хоче до мамки і папки у діру.
Ти: Я знайду іншу.
Джі: Я допомогла тобі влаштуватися сюди. Хто тебе пропихне на "іншу"?
Ти: Я сама пропихнуся.
Джі: Зі шкільним дипломом? Можеш одразу збирати речі.
Ти:
Джі: Не роби дурниць. Нудно і нудно. У всіх так. Соплі підбери.
Ти: Я від цієї херні хочу повіситись.
Джі: Та ти, бля, від усього хочеш повіситись! Від школи — повіситись, від батьків — повіситись, від хлопця — повіситись. Ти надто багато хочеш, люба.
Ти: Сука, перестань називати мене "люба", ти що імені мого не знаєш?
Джі: Я все знаю, я про тебе все знаю і кажу, що якщо ти не хочеш під опіку, хочеш робити, що хочеш, що хочеш, сама, розумієш, стисни свої криві зуби і терпи.
Ти: я
      я це
      я з цим нічого не можу зробити 
Мертва дитина з'являється десь в квартирі
Джі: Ти можеш зробити як Усі. Інші. Всім хуйово весь час. Робота в офісі не подобається. Хлопець іноді гівно. Але люди думають про май-бут-нє. 
Ти не бачиш мертву дитину, але відчуваєш її присутність.
Ти думаєш про майбутнє? Ні хера ти не думаєш. Ти думаєш що хочеш повіситись. І одразу все — як живуть нормальні люди тобі не підходить!  
Маленька, холодна і шершава рука мертвої дитини ніжно бере твою.
Ти, спокійніше: Я просто не маю місця.
Джі зітхає: Ніхто не має місця. Ти підлаштовуєшся Під місце. Не починай плакати. Я хочу плакати. Я не знаю, що ще зробити для тебе. 
Ти: 
Джі: Тобі навіть сказати нічого.
Дитина стискає твою руку
Ти:
Джі: Вішайся, люба. Тобі цього ніхто не скаже, але я скажу, бо я люблю тебе. І знаю, що й ти мене любиш. Якщо ти не можеш стати дорослою, або здавайся в опіку, або вішайся.
Ти: Без шансов, без вариантов.
Джі, зачиняючи двері: Краще і не скажеш.
Джі йде. Ти не одна. Ти стоїш до мертвих дітей спиною, але знаєш, що вони тебе обіймають. На контрасті з їхньо прохолодою твоє тіло гаряче. Надзвичайно живе.
 
***
Список покупок.
допис "лезо"
"лезо" закреслено
ти: Ти — тупа дівка.
 
***
Пізній вечер. Ти виходиш зі своїм списком у маркет під домом. Маркет незвично добре освітлений. В магазині два касири. Жінка середніх літ в навушниках сидить у телефоні. Молодий хлопець, на вигляд ледь 16.
Ти збираєш покупки у екосумку й ідеш до жінки. Технічна перерва. Ідеш до хлопця і він сканує твої покупки.
 
Касир: Це все?
Ти: Угу.
Касир з широкою посмішкою пиздюка: Точно все? Може, вина?
Ти: Не треба вина. Розрахуйте, будь ласка.
Касир: Я б тобі вина.
Ти:
Касир: Не спитаєш чому?
Ти:
Ти: Чому?
Касир: Я живу навпроти. Ти не вмієш відкривати вино.
Ти: Перепрошую?
Касир: У тебе немає штор.
Ти: У Вас немає штор.
Касир: У нас є штори, ми не ексгібіціоністи.
Ти: Я не. Не важливо. Ти що збоченець, підглядати у вікна? Батьки знають?
Касир: Я випадково. Мені нудно. А ти весело відкриваєш вино.
Ти: А тобі, тобі не можна вина. Ти мене розрахуєш?
Касир: Розрахую. 
            Але ти наглюча. Ми через 5 хвилин закриваємося. Нащо люди приходять так пізно в магазин? Чи потреба в згущенці така невідкладна?
Ти: 
Касир: Ні? Навіть без посмішки? 
Ти: 
Касир: Картка, готівка?
Ти простягаєш картку. Коли термінал приймає оплату, береш свої закупи і насуплена виходиш з магазину.
 
В під'їзді чекаєш на ліфт вічність. Зламався. Попустися. Попустися. Попустися. Йдеш сходами на 12 поверх. На третьому тебе доганяє та переганяє хлопчик-касир. 
Касир: Чек. Простягає чек.
Ти:
Касир: Допомогти?
Ти: Ні.
 
Касир: Точно?
Ти: Хіба ти не маєш бути в школі?
Касир: Я ніде не маю бути.
Ти: Ну, ти точно не маєш бути в маркеті.
Касир: Я точно не маю слухати думку ексгібіціоністки про те, де я маю і не маю бути.
Ти: Збоченець і касир. Тобі, може, це зараз весело, але ти не думаєш про майбутнє.
Касир: 
Касир: Я якраз думаю про майбутнє. Я хотів працювати і я працюю. Не твоя і нічия справа. Тобі взагалі, напевно, не доводилося працювати, вступила в свою шарагу і все.
Ти:
Ти: Я не вчуся.
Касир: Працюєш на дядю?
Ти, помираючи: Ні, не працюю.
Касир: Нічого не робиш.
Ти:
Касир: Ну, деякі хочуть нічого не робити.
Ти, помираючи трохи менше: Я хочу робити.
Касир: То роби.
Ти мовчки піднімаєшся далі.
Ти: Усе не так просто.
Касир: Усе завжди дуже непросто. 
Ти стаєш біля дверей квартири. Касир стоїть поряд.
Касир: Можна мені на чай?
Ти: Іди додому.
Касир: Вау. Окей. Грубо. Запрошуй, як потеплішаєш до моєї компанії.
Ти: Перестань спостерігати за мною.
Касир, завертає за кут коридору: За тобою завжди всі спостерігають. Забий хуй. До побачення, сусідко!
 
***
Ніч. Ти сидиш на ліжку з гітарою, в ковбойському капелюху.
Страждаєш над Queen of the rodeo.
Світло сусідніх квартир навпроти ллється в кімнату. Штори в одному з вікон рухаються. Ти береш свою згорноту фотоштору і закріплюєш її на вікні. Відпіксельованими червоноокими конями назовні. 
Поправляєш ковбойського капелюха, береш гітару.
Має бути прорив десь. Ще кілька власних варіацій і буде прорив. 
Ловиш своє відображення у маленькому дзеркалі спальні.
 
Ти до себе і мертвих дітей, які, сподіваєшся, слухають: Виглядаю дурнувато.
Ти посміхаєшся.