Black Label

Black Label
  • Автор: Павло Коломієць
  • Місто: Київ
  • Рік: 2021

Особи:

Коля – 22 роки. Хлопчик-бастард

Віктор Романович – його батько, директор фірми

Таня – законна дружина Віктора

Віка – мама Колі, коханка Віктора

Ангеліна – законна дочка Віктора

Рома – працівник 1

Дмитро – працівник 2

Кіра – секретарка, яка із Віктором спить

Хор – у виконанні однієї людини 

 

Хор:

Пізнати маємо нагоду

Тваринну сутність свого роду

На прикладі дитя простого

Наївного і чарівного

Метелика у тлі людини

Позбавленого норм родини 

Виходить Коля, посміхається 

Його ховають все життя

І його матір каяття

Здавалось мала бы просити

Пробачення, що мусить жити

Він все життя наче без рук

Бо іменується байстрюк 

Коля починає носити бетонні чаші 

Хор:

Та що ж це значить, поясню

Колись в весну одну рясну

Його батьки кохались сильно

Все поки добре, будьте пильні

Й побачите, що вже підвіски

Дівчатам краще дарувать, ніж віскі

Життя - любов, нам кажуть зорі

З коханим ніжитись у морі

Чудово, майже ви родина

Та тільки в нього є дружина

Із цього вийшов наш Микола

І все життя його по колу

Несе тягар своїх батьків

І так е лот оф вже років 

Коля: (працює)

Не прошу сил я у Аллаха

Тому що сам я Росомаха 

Хор:

Його батьки ще досі разом

Та, зрозуміли ви відразу

Для батька жінки це секрет

Такий от Колі є портрет

І ситуація цікава

Вам не потрібна буде кава

Адреналіну вам додасть

В житті у нього ще напасть.

Працює вже він ‘при родині’

У фірмі батька… при дружині

Його. Буває, носить щось

Та що ж, панове, навіть ось (показує на Колю)

Працює в цей святковий день

Не для поповнення кишень

Тому що батько попросив

Микола не шкодує сил

Він не впиває на Творця

Бо ж День Народження

В отця.

 

Сцена 1. Офіс Віктора Романовича

Виходить ВІКТОР РОМАНОВИЧ, а також РОМА та ДМИТРО, які починають допомагати Колі. 

Віктор:

Працюйте ви, мої хороші

Бо не заробимо ми гроші

Зарплата ваша на кону

Коля:

То що, і я собі візьму?

Віктор:

З тобою ми розберемося

(в бік) Я відплатив сивим волоссям

Ганяйте цеглу по рукам

І ми підемо в ресторан

Віктор йде. Робочі дістають почату пляшку 

Рома:

Якби Романович нас знав

То б сам з обіду наливав

Дмитро:

Чекаєм, скоро буде стіл

Не знаєш, скільки прийде тіл?

Рома:

Його дружина, доньки, брат

Можливо ще хтось. Маскарад!

(до Колі) А ти сьогодні будеш соло?

Чи ти заснув там, блять, Микола?! 

Хор:

В цей час Микола завагався

Можливо сам собі зізнався

Побачив він, як під травою,

З якою він росте бідою 

Коля:

Ні, не піду я вже нікуди

Бо сильно я боюсь простуди. Кхм-кхм

(в сторону) Мене не кликав батько мій

Візьми його і зрозумій 

Проходить Таня та Кіра. 

Рома:

Диви, диви які ідуть

У мене щелепи гудуть

Такі обоє вже красуні

Що я зробив обом би… 

Хор: (перебиває)

Струнні!

Заграти мали, та дарма

Вже часу роздумів нема

Дружина Віктора, сеньйора

Сказати хоче вперше слово 

Таня:

Привіт, привіт, мої ви друзі

Я рада, що ми у союзі

Готуєм Віктору сюрприз

(бачить Колю)

А хто це дивиться униз?

Коля: (піднімає очі)

Ми, пані, не знайомі досі

Постійно я десь у дорозі

Із мужиками л’ю бетон

Пробачте, прошу, за мій тон

Таня:

Все добре, то також ти будеш?

Кіра:

Якщо турецьку кухню любиш

Таня:

Як так, прийди із гребінцем

Та все ж знайоме це лице 

Хор:

Я вийшов папріки додать

Бо ви ж усі могли не знать

Можливо встигли задрімати

Наш Коля схожий є на мати 

Вона також трудилась тут

У офісі, між цих споруд

Пів року, потім був привіт

З Ніколой виріс вже живіт 

Дзвонить телефон, Дмитро бере трубку. 

Таня:

В тім це доволі неважливо

Сьогодні свято, я щаслива

Приїду в вісім, з подарунком

З дочкою і палким цілунком

Ходімо, Кіро, секретарко

Кіра:

Давай покуримо цигарку

Бувайте хлопці 

Таня та Кіра йдуть 

Рома:

Які вони усе ж гарячі

Ми б веселилися добряче 

Дмитро:

Мені дзвонила наша Валя

Зі складу мабуть перша краля

(Колі) казала, мамі щось погано

Додому їде вже негайно 

Хор:

Ах, я забув вам розказати

Аби з коханкою не спати

Бос Віктор дав їй знав роботу

Тягати цеглу у суботу 

Коля:

Тоді вже побіжу і я

Вона одна моя сім’я? 

Хор:

Мужчини щось йому сказали

Та всі Миколу вже дістали

Бо в день народження отця

Не можна бути як вівця.

 

Сцена 2. Квартира Колі 

Коля заходить до квартири, підходить до мами 

Коля:

О, мамо, що ж це сталось там?

Нам Діма розказав, що сам

Так, сам хвилюється за тебе

Чому мовчиш ти, моє небо? 

Віка:

Ну як чого? Говориш ти.

(показує на телефон) Дивись, отут же є рядки

Мені ще їх лишилось два

Ба, закінчилися слова

Коля:

Ой все, прошу, кажи по суті

Віка:

Вже вік у мене, рухи скуті

А маю важко працювати

Та я не смію горювати

Коля:

І зараз що? Болить плече?

Віка:

Та трохи вся рука пече

Коля:

Я подзвоню своєму батьку!

Віка:

Не треба, він же буде святку-

вати з родиною в цей день

Ти принеси води лишень

 

Сцена 3. Кімната Колі

Коля читає статтю у фейсбуці у себе в кімнаті 

Коля:

Яка цікава є стаття

Бо справді жить боюся я

І від народження проблеми

Можливо варті навіть сцени 

Чутно крик матері з іншої кімнати 

Віка:

ААа!

Коля:

Що сталось, мамо?!

Віка:

Все окей

Розслабся, юний між жокей

Та не роби із цього культ

Я просто так, дістала пульт 

Коля:

Ну це занадто

Хор:

Каже Коля

Не в слух, бо в мати інша воля

Та не пробачить він повік

Себе, бо все ж він чоловік

Іде в кімнату, телефон

Бере, торкаючись ікон

І дзвонить батьку свому сам

(в зал) Прошу, знімайте в інстаграм 

Коля:

Ало, у тебе є хвилина?

Можливо ми у чомусь винні?

Чому найтяжчий труд на нас? 

Чи справді ми найнижчий клас? 

Хор:

Та ось скінчилися гудки

І батьків голос в ці рядки

Віктор:

Ало

Хор:

Якраз лунає

Коля:

Знаєш?

У мами щось не так з рукою

Я невдоволений собою

Що не змінив її на складі

Бо був же в іншій я бригаді

Й не зміг себе я клонувати..

Вона усе ж для мене мати! 

Голос батька з телефону 

Віктор:

Сергій, ти хочеш привітати?

Ти на змаганнях, як не знати?

Давай пізніше, тут дружина

Вітає зараз, це родина.

Хор:

І раптом тут різкі гудки

І як би нікуди іти

коли вже рідний твій отець

назвав тебе Сергій-борець. 

Коля:

(в зал) Ну це ж хуйня якась! 

Хор:

Раніше тихий був Микола

Та пам’ятайте моє слово

Уже в наступну цю годину

Побачим з вами гільйотину.

Та поки все ж ідуть гудки

Наш Коля вирішив іти

До тата прямо в ресторан

Де серед слуг і серед дам

Він, вип’є сотню міліграм

Й розкаже батьку тет-а-тет

Проблему. Геть авторитет!

А, і як вийшов, у садку

Він мамі викликав швидку.

Мужик!

 

Сцена 4. Ресторан. Передня 

Коля:

Я так розлючено прибіг

Скурив багато, вісім сіг

Лиш що сказати не придумав

Мабуть тому це, що я зумер

Нічого, впевнений чогось

Як стане батько поруч, ось

Так йому тут і розкажу я

Можливо навіть покурю я

Та ні, це буде перебір

Він обіцяв купить Ефір 

Повз проходить Віктор Романович 

Віктор:

Микола?!

Коля:

Оу, зустріч ця чудова

Не бійся, батечку, мене

Бо божий суд не оминеш.                                  

Хор:

Микола в вухах чує дзвін

Жалкує, що не випив він

Коля:

Серйозна, батьку, є розмова

Прошу почути моє слово

А не тікати як завжди

В моменти, що не любиш ти

Віктор:

Давай скоріш, чому прийшов?

Навіщо робиш ти це шоу?

Боюсь, накличеш ти біди

(залу) Як же із глузду не зійти?

Коля:

Сказать я хочу про одне

Бо вже проблему не минеш

Хор:

Та ком у горлі у героя

Язик його тепер не зброя

А непосильний є тягар

Я бачу зараз тут йде пар

Коля:

Ти любиш маму?

Віктор:

До нестями

Коля:

Вечорами?

Виходить, гарний ти актор 

Й виходить п’яненький Валерій 

Валерій:

Мій брат, ВіктОр!

(до Колі) Кого я бачу?! 

Хор:

Цю ситуацію гарячу!

Валерій знає про усе

Він Вітю з юності пасе

Валерій:

Микола, радий, що ти з нами

А не сумуєш вечорами

(Віктору) Давно пора всім розказати

Розбити хлопцю його грати

Віктор:

Та він сюди лиш на хвилину

Розмови, бач, бракує сину

Знайшов найкращий він момент

Не похилив його цемент

Коля:

Він маму похилив!

Хор:

Цього він все ж не говорив

Ба, тільки подумки

Валерій:

(зі сміхом) от ви недоумки

(Віктору) Твоїй не скажем ми дружині

Вона не тут ще поки, нині

Десь забирає твій сюрприз

Задовольни його каприз

Віктор:

Можливо ми і трохи грубі

(на Колю) Та він язик тримає в дупі

Не знає, що мені сказать

А лиш топоче слово «мать»

Коля:

Вона хворіє через тебе!

Та її очі цвіту неба

Вже стали схожі на асфальт

Її потрібно лікувать!

Хор:

І знову, сука, в голові

Сказав Микола це собі

Камон, вже бісить!

Віктор:

Та хай іде, вже все одно

За батька вип’є хай вино

Дружина буде в пів години

Вшаную я бажання сина 

Віктор та Валєра підхоплюють Колю та ведуть у головний зал. 

 

Сцена 5. Ресторан. Велика зала

Віктор, Валєра та Коля заходять до Кіри і Валі 

Хор:

Ось і це місце говірке

Побачим скоро тут таке

В цьому клянусь вам на Корані

Поки усі ми ще не п’яні

Представлю поки двох жінок

Які із виду наче ок

Це Валя – працівниця складу

Вона туди і в снігопади

І влітку ходить, вам урок

Що вчиться в школі все ж це ок

Тоді ви будете як Кіра

Вона тут не робоча діва

Вона в нас в офісах сидить

І не спітніла ні на мить

Можливо лиш коли ВіктОр

Усе ж знайшов її клітОр

Та це все слухи

Кіра:

Чую звуки! Невже його ви все ж привели?

Ей, Віктор, подивись, омели.

Вже скоро повернеться Таня

Ти ризикуєш всім старанням

Віктор:

Його ховавши? Не проблема

Бо справді все ще вільна сцена

Ми досі маєм пів години

Хай буде, все ж він із родини

Хор:

А, є ж і ще в нас персонажі

(глядачу) А ви забули про пропажі

Забув і автор, не проблема

Покличем зараз їх на сцену 

Заходять Рома та Дмитро. П’янючі 

Рома:

Сука, кручі! Навкруги

Забракло сил аби іти

І ми лягли у рів дрімучій

Та спокій там скороминучій

Бо сука стрьомні наркомани

Крутили там свої романи

Валя:

О боже, лихо!

Рома:

Валя, тихо!

Дмитро:

Це було круто, горе нам

що не ведем ми інстаграм

Хор:

А Віктор дивиться годинник

Бо в холі зараз грає Винник

І він згадав як гарно злиться 

В сенсі трахатись 

З його дружиной під вовчицю

Віктор:

Давайте тост!

Коля:

Я хочу.

Рома:

А я можу! Ось

Уже і рюмки є, та щось..

Давай, Дмитро, презент наш, лось! 

Дмитро дістає пляшку Black Label 

Віктор:

Я років двадцять вже не п’ю

Таку хуйню

Рома:

Оце біда (забирає пляшку)

Ну себто доленька така.

Дмитро:

Тож за любов!

Хор:

Всі випивають

І Коля, досі він не знає

Як батьку розказать про гроші

Бо в них відносини хороші

Та все ж мамусі треба ліки

Бо не розплющить вже повіки 

Коля підходить до Віктора 

Пробач, та батьку, знаєш, мама

Вона усе ж по віку дама

Невже не можеш ти знайти

Когось тягать стальні листи?

Віктор:

Да як ти смієш? Я плачу

За все, розказуй глядачу

Тоді всю правду, не одну

Свою лишень.

Дмитро:

Кому штрафну?

Валя:

Давай не треба

І так ваш погляд вже у небо.

Рома:

Давай усім! Як повелося?

Що гарна думка є у лося.

Хор:

Усім налили, тост Микола

Хотів узяти, та те слово

Із уст у батька «я плачу»

Дало йому паралічу

Сказала Валя, й гарно так

Наче освіту мала й смак.

Коля:

(Валері) Мабуть я, знаєте, піду.

Валерій:

Чекай малий, іще нал’ю

Одну, ти говорив з ВіктОром?

Коля:

Я намагався, та це сором

Кладе мене він на лопатки

А серце падає у п’ятки

То я й піду

Валерій:

Програв ти справу без суду

Тікать життя ти будеш все

Доки вінок не понесе

Твоя дружина

Хор:

От родина..

Валерій:

Це мотивація така

Тобі від старого дяка

Якщо ти той, хто утіче

Не поцілуєш у плече

Ти міс Фортуну.

Хор:

Знову струнні

Заграти мали та бюджет

Не має наш простий сюжет

Коля:

Це точно, дядьку, вже не можна

Я маю правду, переможна

Моя позиція тепер

Час розігнати всіх химер.

(до всіх) Прошу вас, тост!

Хор:

(наводить телефон на Колю)

Знімаю пост.

Коля:

Мене вже бутність ця стискає

Я живу з мамою, що має

Роботу з нами тут на фірмі

Її обов’язки є спірні.. 

Входить Таня та АНГЕЛІНА. Вони ж дружина та донька Віктора. З тортом і повітряними кульками. 

Таня:

Привіт-привіт

Ми обігнули весь цей світ

Й знайшли ми те, що так шукали

Нікому з вас не буде мало

Ангеліна:

Це кращий мабуть в світі торт

Тепер життя твоє – курорт.

Таня:

З тобою будем ми повік

Бо ти - найкращий чоловік

Ангеліна:

І кращий тато на планеті

Султан ти на життя банкеті. 

Таня на Ангеліна дарують Віктору все, що принесли. На торті надпис «найкращому сім’янину». 

Ангеліна:

Так, я щаслива лиш не знаю

Хто там стоїть із того краю.

Віктор:

Якраз він зараз тост розкаже

(Колі) Чому мовчиш так довго, княже?

Хор:

І зараз Коліне лице

До страти близько, як і все

Що довго з батьком так ховали

Неначе й вибору не мали

Кульмінаційний це момент.

Згадай, Миколо, за цемент!

Коля:

Я.. Я..

Рома:

Ти хлопчик для биття!

Валя:

Ну Рома!

Рома:

Говорити будеш вдома!

Дмитро:

Ти теж так не кажи

Рома:

Бо що?

Віктор:

(Колі) Прошу тебе, давай будь-що.

Коля:

Я хочу тільки вам сказати

Що радий чути аромати

Турецькой кухні у цей день

Шкода, що я спішу лишень

Бо тут ми маємо всі свято

Тебе вітаю щиро..

Радо

Хор:

Яскраві оплески і крики

В душі у Колі роблять стики

І поруч хоч нема медуз

Та все одно він боягуз

Наш Коля 

Коля підходить до Валєри 

Коля:

Це, дядьку, є складне питання

Тож ти приймай мої вітання

І щастя батьку побажай

Все, я пішов, не заважай

Валєра:

Та не забудь одне, що я

Й вони усі – твоя сім’я

Хор:

А Колі важко говорити

Забрав він речі й хоче пити

Та не наважується, йде

Воно ж наївне й молоде

Вважає, що мине проблеми

Ходімо разом з ним з-за сцену

 

Сцена 6. Вулиця 

Коля закурює 

Хор:

Він злісно палить сигарету

Й не любить всіх він на планеті

Але найбільш за всіх – себе

Так сильно це його…Кхм.. скубе.

І по законам давнім жанру

Кінчити тут було би марно

Приходить смс хлоп’яті

А хто це пише? Точно! Мати!

Забули ми давно її

Мабуть бо близько до землі

Вона

Коля:

«Спасибі, сину,  я сповна

Вже гарна буду, як струна

Це скоро. Поки мені важко

Лежу в лікарні, мені б кашку

Ви прихопили

Хор:

Не дивно, та з наступних слів

Миколу холож охопив

Коля:

«Прошу я, напиши ти тату

Бо він сліпий як немовлято

Вже знов десь телефон забув

Тож і не брав дзвінки, не чув»

Хор:

Кипіли руки тут і серце

На рану хтось посипав перцем

І щоб не кінчити життя

Вже Колю відвело взуття

Назад у ресторан

(до залу) Дивися сам.

 

Сцена 7. Знову ресторан, великий зал 

Рома: (До Тані)

Не хочеш? Йду я танцювати

Я розумію, що ти мати

І все це бачить чоловік

Та не розімкне він повік

Як все скінчиться

Таня:

Ні, його зіниця ще легка

Побачить зразу козака

Рома:

Один піду я на танцпол

Знайду дівок, зроблю прокол

Між ніг комусь я зазирну

А може й вхОплю не одну

Хор:

Наш Коля вже побачив батька

Із ним стоїть їх секретарка

Вони сміються, бачать всі

Що Віктор падкий до краси

Та Коля все ж до них підходить

Можливо і промову родить?

Віктор:

Ти досі тут? Оце біда

(Кірі) Покликав, бачиш, юнака

Пустив до себе на хвилину

Його поглянуть на родину

(дивиться на годинник) А тридцять вісім вже пройшло

Я бачу, досі не дійшло

Коля:

Так дай мені сказати слово

Я розумію, все чудово

Тут свято, танці, тут коньяк

А я стирчу вам як кістяк

Із дупи, та мені хвилина

І будемо разом ми вільні

Віктор:

Як хочеш, розкажи Валєрі

Він випив, дивиться на стелю

Робить нема чого йому

А я тут Кіроньку прийму

Та лиш не тут, в сусідній залі

Бувай, мій любий, ми у справі 

Віктор бере Кіру за талію та вони йдуть у сусідній зал. 

Хор:

І от, в оточенні рідні

Стоїть Микола тут і ні

Він зрозумів, що має статись

Бо його тато йде…кхм

Скажімо так, не цілуватись

А Коля думку не пускає

Про те, щоб зволікати, знає

Момент це «зараз чи ніколи»

Бере бокал й бере він слово.

Коля:

Прошу пробачення я, друзі

Раз ми зібрались в цьому крузі

Я маю що іще сказать

Прошу вас, Віктор, почекать

Хор:

І раптом стало тут так тихо

Що дзвони мух були за лихо

Нарешті Коля скаже нам

Те, з чим ділився тільки снам

Коля:

Шановні пані та панове

Я хочу все ж сказати слово

Про Віктора – Героя часу

На нього маю я образу

Він має на роботі маму

Мою, із віку, скажем, даму

Яка, хоч має і освіту

І вже поїздила по світу

І має погляди свої

Розносить все ж чомусь листи

На твому складу

(До всіх) Ви раді? 

Хор:

Та всі мовчать, секунди йдуть

Микола свій продовжить путь 

Коля:

Були часи, коли ВіктОр

Її запевнив: він - мажор

Тому нікуди працювати

Він і не думав мою мати

Пускати

Та роки сплинули, її

Вже трохи хилить до землі

Й не має досвіду роботи

Бо Віктор не хотів турботи

Щоб офіційно подавать

Свою коханку. Мою мать

Тож її більше не беруть

Нікуди працювати, тут

Лиш має змогу догоджати

Шляхетна і розумна мати

Нажаль лиш скоро її вб’ють

Роботою. От звідси лють

До тебе, тату. Ще одне

Скажу, поки дружина все збагне

Це не до тосту, особисто

Дізнатись хочу, бо тернисто

Я відчуваю все життя

Невже от народився я

З пороку вашого й повинен

Я бути вам у чомусь винен?

Та ні

Не винен я нікому

Чому тоді не бачив дому?

Твоєї матері, бабусі

Моєї кровної, не в дусі

Вона для зустрічі наразі

(усе життя моє) в образі

На неї був я, це мій крик

Хотів зустріть хоч Новий Рік

Один з тобою

А я з ганьбою

Стою, бо вирішив тут вам казати

Те, що б давно ви мали знати

Та все ж це тост, ми п’єм за тебе

Бо ж День Народження і треба

Сказать хороше, тож і губи

Все ж скажуть, що тебе ми любим

Бо ти колись любив і нас

Тож заслуговуєш на шанс. 

Коля видихає, п’є 

Хор:

І Коля випив все за раз

Та став чекати гнівних фраз

А там стояла тільки тиша

В житті мабуть його сильніша

І раптом, грім між неба, сміх

Сміявся Віктор так як міг 

Віктор сміється 

Віктор:

Найкращий будеш ти актор

Давай, я заплачу!

Повтор! 

Усі інші також сміються. Усі, окрім Колі. 

Хор:

Під гучний вереск цей та крики

Микола в шок упав великий

Поставив келих та пішов

Бо зараз вбив його ВіктОр

 

Сцена 8. Вихід з ресторану 

Хор:

Коли вже вийшов з ресторану

Микола тут побачив драму

Бо його мозок провокує

Ту думку, що він не існує

Та зараз шок предстане нам

Бо наздогнав його Роман 

Виходить Рома 

Рома:

Не можу більше я мовчати

Хоч і просила твоя мати

Та покладем брехні кінець

Миколо, я є твій отець!

Коля:

Піздець

Хор:

Подумав тут Микола

Не встиг він вимовить це слово

Як наче хтось розвів дурман

Вже біля ніг лежить Роман.

 

Сцена 9. Наступний день. Лікарня. Ранок 

Коля:

Мамуля, як ти відчуваєш?

Тобі вже краще? Ти не знаєш?

На вигляд наче все окей

То відкликати мавзолей?

Віка:

Вже кращу, милий жартівник

Чому ж то погляд твій поник?

Коля:

Я не хотів про це відразу

Та сильну я таю образу

Прошу, вже досить цих оман

Зізнайся, батько мій…

Хор:

Та знову по законам жанру

Хтось мусить перервати мантру 

Заходить Віктор з квітами 

Віктор:

Як радий я вас тут вітати

Тут син мій, і його тут мати

Мою кохана, люба муза

Що вже стомилась від аб’юза 

Віктор дарує Вікторії квіти та стає біля неї на коліна. 

Віктор:

Я прошу, не несіть образи

І не забудьте мою фразу

Яку обдумував всю ніч

Тягар вини я скину з пліч

Прошу пробачення у вас

(озирається) Щось я не бачу зовсім ваз

Тепер я поруч, ми сім’я

Найкращим батьком буду я

Родина номер ви один

Бо все ж єдиний ти мій син

Тепер живу я лиш із вами

Пограєм в шахи вечорами

З родиной тою розійшовся

За ваше щастя я боровся

Обох вас до небес здійму

Ідіть, родино, обійму

Хор:

На хвилю ми зупиним час

Бо ситуація у нас

Доволі дивна і цікава

Раптова Віктора поява

Змінила Коліні всі плани

Про розкриття того обману

Що все окутував життя

Миколи – це мале дитя.

Момент для вибору прийшов

Не хочу, щоб скінчилось шоу

Та час вже Колі обирати

Яку родину хоче мати.

Вже краще батько при грошах

Бо алкоголіки - це жах. 

Родина щасливо обіймається. 

Кінець.

 

 

Текст створено в рамках драматургічної лабораторії ТИЖДЕНЬ / DRAMLAB / NEO 2021 року за підтримки Українського культурного фонду.