Ава точно

Ава точно
  • Автор: Поліна Пушкіна
  • Місто: Авдіївка
  • Рік: 2021

Дійові особи:

Ава – темні очі та волосся, красивий, підкачаний, високий.

Паля – синьоокий, рожевошкірий, красивий, високий.

Мати Ави – поверхнева жінка, що любить сина.

Миттєві особи:

Старий знайомий

Працівник поліції

Ще декілька одноразових осіб.

 

1 АКТ – нулеві, Аві та Палі близька 18.

Хлопці гуляють вночі своїм містом.

Ава Ну ти прикинь, ми на морі були, я ще малий, за руку його тримаю, кажу типу «я хочу лимонад», а він такий «так йди пляшки збирай, а як назбираєш – продай та купи собі». Ну ти прикинь.

Паля Та не грузись, облиш. Час все розтавить.

Ава (рос.) Не нужна мне корона, принцесса и горы.

Паля Он, дивись мопед, який красивий стоїть, ну давай!

Ава Та ти шо! На слабо береш?

Ава підходить до мопеду, розглядає дроти, хоче угнати, Паля стоїть на стрьомі.

Швидко підходить чоловіча фігура, б’є Аву по лицю кулаком, той падає, стогне, тримається за ніс. Паля убігає.

Голос чоловічої фігури(поліція) Я скільки разів тобі повторював, придурок?

ТЕМРЯВА

Ава з пов’язкою на носі лежить у лікарняній палаті, поруч хлопець, що їсть через трубочку,  хлопці с перебинтованими обличчями. На ліжку Ави сидить мати та плаче над ним. Заходить та ж сама фігура, це представник поліції.

Представник поліції Ти ж розумієш, що це срок? А про те, що в кишені було, я взагалі мовчу.

Мати Ну ви розумієте, це ж дитина, ну як?

Представник поліції з кам’яним обличчям виходить з палати та рухом голови показує матері, щоб вона йшла за ним. Вона йде.

Ава припідіймає тулуб, дивиться їм в слід, телефонує Палі. Намагається встати, але стогне та знову лягає на ліжко.

Ава (гундосить). Ну шо ти?

Паля Та нічо, дома. Сам як?

Ава(рос.) Растаману в милиции не везет, потому он туда и не идёт. (пауза)Ніс зламав, відльожуюсь. Ну круто, що тобі не дісталось хоч.

Паля Ну ти тільки мамі не кажи, будь братом. (пауза) І що тобі тепер?

Ава(рос.) Та шо, алое, лаванда, решётка, баланда. Ахах. Ладно, давай.

Ава кладе телефон, береться за ніс, стогне. 

ТЕМРЯВА 

Ава без пов’язки на носі, сидить у своїй кімнаті на дивані, грає у тетріс. Мати сидить за столом та підписує креслення.

Ава (кокетує). Ма, дай двацяточку. Ну тільки не кажи батьку.

Мати злиться, вдихає, на видосі ричить, не відволікається від креслення.

Мати Ти знущаєшся? (голосно видихає) візьми на столі в залі. (Знову видихає) Я тебе благаю, знайди роботу, тільки не оці твої стройки, заправки. (показує пальцем на креслення) Оце от закінчиш та тебе на заводі з руками та ногами. Не дай Боже, тебе відрахують. (Тягне руки до Ави, показує нігті) Я всі нігті пошкрібала, доки тобі оце малювала. Будь людиною, довчись вже, з горем пополам, довчись. (пауза) І покинь оцю дрянь свою! Немає стільки грошей, щоб кожного разу тебе викупати. Заощадь мої гроші.

Мати пхає креслення до тубуса.

Ава Ти би так заощадила, якби я не жив у підвалах та не спав на бетоні. Ти би заощадила, а зараз я хворію, як собака. Зараз би хворі легені мати в моєму віці. Ммм! Та ти уявляєш, з дому мене випхнути, ні, ну як? А, ну ти ж не знаєш, що коли ви з батьком мене виперли, я жив у підвалі. Ну так от, прикинь.

Мати віддає Аві тубус.

Мати Так, тут один для Діми, один для тебе, не переплутай.

Ава бере тубус різким рухом, бо злий.

Ава Ти мене ніколи не слухаєш! Ні ти, ні батько!

Мати (криком) Ой, ніхто його не слухає, ніхто його не любить, починається оце! А легені в тебе хворі, бо ти оцю свою куриш, дрянь всяку. Буде воно ще ображатись, згадав він оце!

Ава (тихо) Не ори, зараз збудиш!

Мати Ну хоч прокинеться, мізги тобі вправить!

Ава крутиться по кімнаті, перекидає тубус з руки до руки.

Мати махає пальцем.

Мати Спізнешся до училища, я тебе приб’ю.

Ава йде. 

ТЕМРЯВА

 

2 АКТ – 2014, хлопцям за 20.

Ава у заводському спецодязі заходить до кімнати, радісний падає на диван, витягає 2 телефони, переписує номер з першого на другий, телефонує Палі.

Ава Ало, братик.

Паля Ало.

Ава Угадай з якого телефона я говорю.

Паля Ахах, да кінчай вже з цим, придурок. Піймають же. Кінчай, благаю.

Ава Ладно, тема є.

Паля Ніяких тем. Я йду контрактником..

Ава А універ? Ти ж поступав типу.

Паля От і типу. Там он реальне життя, азарт який. Тримаю в курсах. Ну давай, братик.

Ава кидає телефон о стіну.

Ава (сам із собою) Та за шо!?

Ава ходить по кімнаті з прямою спиною, уявляє себе військовим.

Заходить мати, питально дивиться.

Ава (до неї) Він пішов! Я теж хотів!

Мати А якщо він з даху стрибне? Теж хочу. В тебе он спина крива.

Ава На завод взяли і туди візьмуть. Ну ти прикинь, він отам сидить тупо, а йому ще платять!

Мати цокає та йде, Ава ходить по кімнаті та біситься, бере з полиці пакетик з травою, мацає у руках, зачиняє кімнатні двері, дістає буль з пляшок, сідає на підлогу, підпалює, тягне.

СОН

Ава з Палею у військовій формі, Ава тягне Палю ,в якого поранена нога, по окопах. Ава бачить себе мужнім та рішучим. 

ТЕМРЯВА

 

3 АКТ

Ава у хуйовій кімнаті гуртожитка. На стінах радянські шпалери, в кімнаті лише стіл, стілець, матрац, шафа та дорожня сумка Ави. Сідає на матрац на підлозі. Телефонує Палі.

Ава Ало, братик, прикинь, мене повисили та перевели, тепер інший філіал, але в області. Тепер от 3 розряд та зарплата вища.

Паля Фізичний труд облагорожує людину.

Ава Ахах, ага. До речі, прикинь, таку добротну дівчину домагаюся зараз. Така прям, ну як треба. Шкода, привести нема куди, але от зароблю і придумаємо. З грошима туговато зараз.

Паля Ну ти дивись без приколів, бо вона не оцінить точно.

Ава Алоє, лаванда, решетка, баланда.

Паля Ахах, та да. Ладно, братик, мені час йти.

Ава встає з матрацу, тягнеться руками догори, розминає спину. Жорстокий стук у двері. Ава відчиняє, залітає жінка 40 років, противна, як собака, а з нею представник поліції.

Жінка (нещадно тикає пальцем на Аву) Це він, я його бачила, точно, так, так!

Ава з камінним обличчям дивиться на представника поліції, він видиться на нього.

Ава (до нього) Ну а шо я?

Жінка Ну оце кімнату ну і замок зламав і шафу виніс, ну він, він кажу. Там і люстра і всьо, що було.

Ава Та ну!

Представник поліції видихає та випрямляє плечі.

ТЕМРЯВА.

Ава в тій же кімнаті гуртожитку, збирає речі, телефонує Палі.

Ава Братик, в мене тут неприємність.

Ава сідає матрац та пригнічено сидить.

Паля Ну?

Ава Вскрив сусідню кімнату, речі взяв. Але порішали, типу валю з роботи і додому.

Паля Тю, і шо оце було?

Ава Та ну розумієш, дівчину здивувати хотів, ну там, купити щось.

Паля Ахах, і сильно вона здивувалася?

Ава Та все, розійшлися.

Паля (підтримуючи) Ну-ну, не грузись, все ще буде. Не це саме… Не треба, вона того не варта.

Ава Та да. Ну шо, я додому. А ти може у відпустку та погуляємо?

Паля Не вийде. Не буде в мене відпустки. Я тобі не сказав... Я не контрактник, я добровільно. Не взяли на контракт. Кажуть, розвелося таких.

Ава А я дурак заздрив тобі, ахах. Ладно, давай, тримайся.

Ава збирає речі та посміхається, цокає, заперечливо хитає головою.

 

4 АКТ                                                                                                                            

Ніч. Ава з мамою сидять за столом. На столі фото Палі з чорною стрічкою, горілка та закуски. Ава подавлений, а мати довго розставляє рюмки та тарілки, все переставляє, щоб було ідеально.

Ава Та сядь вже.

Мати (сідає) Ой, ну що ж… Шкода хлопця, ой як шкода. Він же і за тебе молодший. Ну дитя просто, ну як такого…

Ава Ох, як я йому заздрив, який я дурень.

Мати Заздрив? (Агресивно випиває горілку) Аля-улю, паси гусей. Ні роботи, ні дівчини. Сидить він, заздрить.

Ава п’є горілку, видихає, мовчить, скривив лице.

Мати Працював би собі, ні, треба було йому повернутися! Чого ти повернувся, дурень, така можливість, ні, на тобі!

Ава Та… Готувати їжу впадлу.

Мати Ага, ну звісно, живеш на всьому готовому, третій десяток – не відірвався від маминої спідниці. Ой, горе-горе…

Ава бере фото Палі, розглядає, п’є горілку.

Ава Братик… Ну як так…

Мати встає, підходить до Ави зі спини, гладить по голові, пригортає його голову до грудей, видихає, йде.

Ава дістає з кишені сіль. Приймає. У розпачі тримає голову. Дзвонить телефон, дістає з кишені.

Ава Ну?

Паля Говорити можеш?

Ава відсуває телефон від вуха та дивиться на екран, знову підводить до вуха.

Ава Говорити можу. Років з трьох.

Паля Я зник безвісти.

Ава (по-дитячому переляканий) Ой, а тебе шукають? Шукати треба, ну…

Паля Придурок, я зпалив доки та втік. Сиджу дома. Стрьомно висунутись.

Ава бере пляшку горілки, фото та тарілку з закускою.

Ава Зараз підскочу, посміємося, ахах.

Ава кладе слухавку та виходить. 

ТЕМРЯВА 

Ава на лікарняному ліжку з пов’язками на обличчі, поруч сидить мати, Ава приходить до тями, мичить.

Мати Боже, слава Богу.

Ава Ммм, шо це? Якого? (Торкається лиця)

Мати (б'є його по руках) Будеш доктору руки цілувати, він так добре все зшив!

Ава Шо? Шив? Що сталося то?

Мати Тебе цеглиною вдарили, не пам’ятаєш? Боже, як ти пам’ятатимеш? (Починає плакати) Боже, ще б трохи і все! Боже, як добре, не дай Бог, не Дай Бог!

Ава Так а хто?

Мати Та дружки твої оці! Ну а хто ще?

Ава Та не воджусь я ні з ким більше…

Ава знову торкається лиця.

Мати Не чіпай! Тобі череп проломили, лежи. В тебе там напевно таке… Просто лежи собі. Не вставай. Боже, кирпичем в лице...

Ава мичить.

Мати От тобі і дружки. І твоя розплата за всі гріхи… Ой, не дай Бог!

Мати встає та цілує Аву в голову. 

ТЕМРЯВА 

Ава у своїй кімнаті, на обличчі декілька пластирів, зачищає ножем провода, дістає мідь.

Приходить мати, сідає поруч.

Мати Знову дзвонила оця... ну чий син тебе вларив. Ну може візьмемо гроші, щоб суда не було? Ну нащо оце все? Просто забудемо, як страшний сон.

Ава Ні. Я пригадую його обличчя у той момент. (рос.) Правда – неправда, вкусна, как баланда.

Мама Подумай.

Мати уходить

Дзвонить телефон.

Ава Ну?

Старий знайомий Поїдемо завтра на кладовище? Чув, ти машину придбав. Ну так?

Ава Ну придбав, та таке. Ну по силах. А до кого їхати?

Старий знайомий Та к Палі. Жодного разу не навідувалися, вже стільки часу пройшло, аж некрасиво виходить.

Ава Чого!? Та він же підробив оце. Шо ти мене лякаєш?

Старий знайомий Я був на похоронах, це ще було…(згадує) Ну холодно ще було, добре так часу пройшло. Ну і шо ти кажеш? Сам де був, придурок?

Ава (холодно) Ладно, ладно, так.

Ава кладе слухавку, лягає на ліжко, береться руками за голову, стогне та переходить на крик, ричить, катається по ліжку. Кричить, встає з ліжка, рискає по полицях, знаходить траву,  забиває, в нього трусяться руки, курить, курить, знову хапається за голову, стогне, б’є руками та ногами все, що бачить. Бере ключі від машини.

Ава Ну все, братик. 

ТЕМРЯВА 

Ава лежить у своїй кімнаті, тримається за голову. Мати істерично ходить з кута в кут.

Мати (в істериці) Дякуй своєму ангелу! Та скільки можна? Тебе вже кожний мент знає! Та куди? Куди далі? (Видихає настільки голосно, як це можливо) Ну і що? Що вони сказали?

Ава Продати машину та не світитися.

Мати Ти ж розумієш? Дякуй! Ноги цілуй! Таку погоню, такого ще світ не бачив. (Голосно дихає) Да як ти міг у такому стані сісти за кермо?

Ава (криком) Мама, мені хуйово!

Мама (довго мовчить) І що? Мені теж. Але я не мчу серед ночі обкурена. Боже… Як тобі пощастило, як пощастило!

Ава Мама, мені хуйово!

Мати (цокає) Що ти від мене хочеш? Я тебе не годую? Чи з дома виганяю? Що тобі не так? Сів він блять за кермо? (Мати історично плескає в долоні, б’є долонями по ногах)  Куди? Навіщо? Хто його знає…

Мати все ще ходить по кімнаті: перевіряє, чи є пил на полиці, ставить речі на полицях рівніше.

Мати От знаєш, від себе не втечеш.

Мати істерично ходить по кімнаті, Ава лежить спустошений. Мовчать.

Ава Горілим тхне, ну, чуєш?

Мати кривить лице, вони ходять квартирою, шукають джерело запаху. Підходять до вхідних дверей, відчиняють їх. Зі зворотньої боку горить оббивка дверей та стоять жіночка з мужем.

Мати та Ава пильно зле дивляться на них, не зважають на вогонь.

Мати А якого хуя відбувається!?

Жіночка Ви його вбили! Нелюди! Звіри! Суки! Вас мало вбити! Ви не заслуговуєте на смерть. Ми вас дістанемо!

Ава хто кого вбив? Що за…

Муж жіночки Ти вбивця. Ти! Вбив нашого єдиного сина. Ми любили його більше за все.

Ава Кого я вже вбив?

Муж жіночки Валєра, ну, не тупи, придурок.

Лізе на Аву, хапається за його одяг, насупленим обличчям дивиться в очі Ави. Ава одним рухом руки відчепляє мужика та штовхає його так, що він б’ється о стіну. Мужик починає плакати.

Жіночка лізе з кулаками на мати.

Жіночка Кого ви виховали? Як він міг? Звіри! Ви просто нелюди. Ну да, вдарив він тебе, що ж тепер, вбивати? Нелюдь!

Муж жіночки бере жіночку під руку.

Муж жіночки Не треба, вони пропащі, немає сенсу, підемо, підемо.

Вони йдуть, Ава з мамою повертаються до кімнати.

Мати (голосно дихає) Що ти з ним зробив?

Ава (спокійно, по складах)  Я нікого не вбивав.

Мати Ага, вони просто так прийшли. (Докірливо дивиться на Аву)

Ава  Я нікого не вбивав! (Пауза) Що тепер з судом?

Мати Бог його знає. (Пауза) Так що ти з ним зробив?

Ава Мама, я його в очі не бачив, віриш?!

Мати хапається за голову, дихає, щоб заспокоїтись.

Ава лягає на ліжко, закриває обличчя руками, починає істерично сміятися. Мати сідає поруч, дивиться на нього із великим жалем.

Мати Завів би вже родину. Не нагулявся він… Досить! Вже нагулявся.

Мати йде. Ава лежить на ліжку та дивиться на стелю. Різко встає, бере сіль. Приймає.

Ава лежить на підлозі на спині. Дивиться в стелю.

СОН

Ава у стильному костюмі, він стоїть, розправивши плечі, на його обличчі немає шрамів, він посміхається, до нього підходить дружина у світлій літній сукні, цілує у щоку. Підбігає їхній син, за ним біжить собака. Син грається з собакою, Ава та дружина тішаться. 

Ава прокидається. Встає. Насторожується, прислуховується. Починає ходити по кімнаті та прислухатися. Відсуває шафу, тулиться до стіни, слухає. Відсуває ще одну шафу, стіл та диван. Починає прислухатися до підлоги, припадає до неї, слухає. Починає стукати, слухає. Відсуває килим. Бере ніж та ріже покритті підлоги. Стучить, слухає.

Починає кричати, лагає на диван, голосно дихає, але дуже нерівно.

На крик прибігає мати. Мати розгублено дивиться на розкидані речі, відсунуті меблі та зіпсовану підлогу.

Ава лежить з відкритим ротом та намагається дихати. Мати підбігає до нього.

Мати Що сталося?

Ава (Задихаючись) Дихати… дихати ніяк.

Мати телефонує до швидкої, бігає по кімнаті, відчиняє вікна, бере якусь картонку, починає ганяти єю повітря. Ава жадно хапає повітря.

Мати Боже, що ж воно таке, що ж таке! (починає плакати та сильніше трясти картонкою.

Ава Не..не можна у лікарню.

Мати Ти задихнешся, дурень!

Ава Мені ж як (задихається) на роботу. А там я не чистий. Мене ж вижинуть.

Мати Дурень, ти зараз помреш!

Ава намагається знайти позу, в якій легені розправлені, махає руками, наскільки це можливо у ліжку. Мати плаче, не стримується, та переходе у ридання.

Стукіт у двері. Мати біжить відчиняти. Ава хрипить, ледве дихає. Заходить лікар, проходить у кімнату до Ави, проводиться поглядом по бардаку, сідає на ліжко до Ави, знімає окуляри, придивляється до Ави.

Лікар (без емоцій) О, це знову ти. 

 

 

Текст створено в рамках драматургічної лабораторії ТИЖДЕНЬ / DRAMLAB / NEO 2021 року за підтримки Українського культурного фонду.